а) мислительними операціями;
б) інтелектом;
в) критичністю мислення;
г) креативністю мислення.
40. Теоретичне й практичне мислення розрізняють:
а) за типом завдань, що розв’язуються;
б) за характером узагальнень;
в) за активністю суб’єкта;
г) за провідним аналізатором.
41. Відносно стійка структура розумових здібностей — це:
а) мислення;
б) інсайт;
в) інтелект;
г) обдарованість.
42. Миттєве усвідомлення рішення деяких проблем — це:
а) мислення;
б) інтелект;
в) інсайт;
г) евристика.
43. На систематичний і всебічний розгляд питання або проблеми орієнтований такий стиль мислення, як:
а) реалістичний;
б) ідеалістичний;
в) прагматичний;
г) аналітичний.
44. В умінні проникати в сутність складних явищ, процесів виражається така якість мислення, як:
а) широта;
б) глибина;
в) самостійність;
г) гнучкість.
45. Теоретичне й емпіричне мислення розрізняють за:
а) провідним аналізатором;
б) характером узагальнень;
в) типом розв’язуваних завдань;
г) активністю суб’єкта.
46. Наочно-образне мислення яскраво проявляється у віці:
а) 2–3 років;
б) 4–6 років;
в) 7–8 років;
г) 9-10 років.
47. Несвідомий, як правило, акт моментального «охоплення» структури ситуації або завдання є мисленням:
а) дискурсивним;
б) теоретичним;
в) аналітичним;
г) інтуїтивним.
48. Метод пошуку, який зі значною ймовірністю дозволяє відбирати найбільш успішні способи розв’язання завдань, називається:
а) евристикою;
б) інсайтом;
в) проникливість;
г) «осяянням».
49. Узагальненість, абстрагованість, абстрактність є істотними характеристиками такого виду мислення, як:
а) наочно-образне;
б) наочно-дійове;
в) практичне;
г) абстрактно-логічне.
50. Широта мислення — це характеристика його:
а) виду;
б) рівня;
в) форми;
г) якості.
Теми рефератів
1. Роль мислення у професійній діяльності інженерів.
2. Основні етапи розвитку мислення.
3. Психологія творчого мислення.
4. Мислення та інтелект інженера.
5. Діагностика розумового розвитку.
6. Особистісні якості творчої людини.
7. Теорії розвитку когнітивних процесів.
8. Фактори інтелектуального розвитку.
9. Шляхи розвитку мислення на різних вікових етапах.
10. Способи активізації мислення інженера.
Список використаної літератури
1. В лабиринтах психологии личности: Мир психических явлений / Авт. — сост. А.В. Тимченко, В.Б. Шапарь. — Х.: Прапор, 1997. — С. 44.
2. Годфруа Ж. Что такое психология? — Т. 1. — М.: Мир, 2004. — С. 361–370.
3. Маклаков А.Г. Общая психология: Учебник для вузов. — СПб.: Питер, 2005. — С. 298–332.
4. Максименко С.Д. Общая психология: Учебник. — М.: Рефл-бук, 2001. — С. 219–234.
5. Немов Р.С. Психология: Ученик для студ. высш. пед. учеб. заведений: В 3-х кн. — Кн. 1: Общие основи психологии. — 4-е изд.
— М.: Владос, 2001. — С. 273–305.
6. Психологія / Ю.Л. Трофімов, В.В. Рибалка, П.А. Гончарук. — К.: Либідь, 2003. — С. 270–314.
7. Пашукова Т.І., Допіра А.І., Дьяконов Г.В. Практикум із загальної психології / За ред. Т.І. Пашукової. — К.: Знання, КОО, 2000. — С. 55–60.
8. Практикум по общей психологии: Учеб. пособие для студентов пед. ин-тов / Под ред. А.И. Щербакова. — М.: Просвещение, 1990.
— С. 175–187.
9. Психологический словарь / Под общей ред. Ю.Л. Неймера. — Ростов н/Д: Феникс, 2003. - 640 с.
10. Психология: учебник. / Под ред. А.А. Крылова. — М.: Проспект,
1999. — С. 157–160.
11. Романов К.М., Гаранина Ж.Г. Практикум по общей психологии. Учеб. пособие / Под ред. К.М. Романова. — 2-е изд. — М.: Изд-во Московского психолого-социального ин-та; Воронеж: Изд-во НПО МОДЗК, 2002. -С. 150–163.
12. Рубинштейн С.Л. Основи общей психологии. — СПб.: Питер, 2008. — С. 309–381.
13. Сизанов А. Тесть и психологические игры. Ваш психологический портрет. — М.: АСТ, Мн.: Харвест, 2002. — С. 170–171.
14. Трофимова Н.М., Поленякина Е.В., Трофимова Н.Б. Общая психология: Практикум. — СПб.: Питер, 2005. — С. 84–91.
Список рекомендованої літератури
1. В лабиринтах психологии личности: Мир психических явлений / Авт. — сост. А.В. Тимченко, В.Б. Шапарь. — Х.: Прапор, 1997. — С. 216–244.
2. Выготский Л.С. Мышление и речь // Избр. психол. исследования.
— М.: Изд-во АПН РСФСР, 1956. — С. 39–386.
3. Годфруа Ж. Что такое психология? В 2-х т. / Пер. с франц. — М.: Мир, 1992. — Т. 1. — С. 358–370.
4. Грановская Р.М. Злементы практической психологии. 5-е изд. — СПб.: Речь, 2003. — С. 154–210.
5. Дрозденко К.С. Загальна психологія в таблицях і схемах: Навч. посібник. — К.: ВД «Професіонал», 2004. — С. 116–129.
6. Тихомиров О.К. Психология мышления. — М.: Педагогика, 1984. — С. 6–9, 146–153.
7. Хрестоматия по общей психологии. Психология мышления. — М.: Изд-во МГУ, 1981. — С. 60–78.
4.7 Мовлення
1. Поняття про мовлення
2. Психологічний механізм мовленнєвої діяльності
3. Види мовлення
4. Розвиток мовлення
5. Поради студентам щодо розвитку зв’язного мовлення
6. Деякі аспекти мовного етикету українців
1. Поняття про мовлення
Здатність до засвоєння й передачі досвіду за допомогою мови — визначальна характеристика людини як істоти розумної. Кожен із людської спільноти по-своєму розвиває власні мовні здібності, розмовляє своєю «власною мовою», оскільки вона невіддільна від свідомості особистості, її ментальної дійсності.
Мова — це система словесних знаків. Вона охоплює слова з їх значенням і граматику — набір правил, за якими будується речення.
Мова як предмет інтелектуальної діяльності стала об’єктом активного наукового дослідження з другої половини ХІХ століття. У лінгвістиці (науці про мову) та психології мова стала розглядатися і як основний засіб здійснення мовленнєвої (вербальної) комунікації, і як феномен культурно-історичного розвитку. Наприклад, В. Гумбольдт визначав мову як складову духовної культури. Він відстоював думку про те, що мова — це головна діяльність не тільки однієї людини, а й цілого національного «духу народу». Дане поняття вчений розглядав у єдності психічного складу народу, його способу мислення, філософії, науки, мистецтва та літератури.
Думки В. Гумбольдта близькі за своїм змістом до роздумів видатного українського письменника ХІХ століття Панаса Мирного: «Найбільше і найдорожче добро в кожного народу — це його мова, ота жива схованка його духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, досвід, почування».
Мова явище соціальне, вона є виявом національної свідомості й культури кожного народу. Мова виконує такі функції:
— номінативну (позначення),