Краще б він просто відмовився від сьогоднішнього гонорару і пішов додому.
Грудень 2077
Небінарний туалет Губернаторського загальноосвітнього ліцею № 20 імені Борців за Рівність та Різноманітність містився на другому поверсі. Оскільки в школі було дуже мало людей, які мали право користуватися ним, учні найчастіше ходили сюди з іншою метою – щоб займатися сексом наодинці чи вдвох, заради планування різних політичних акцій чи вживання різноманітних стимуляторів.
Після того, як рік тому учня знайшли там у стані, схожому на клінічну смерть, що завжди було наслідком прийому ісусів, керівництво школи постало перед нелегким вибором. Якби воно закрило туалет і виділило його для однієї з двох гетеронормативних і неперехідних статей, це б породило протест з боку ультрапрогресивних кіл, які давно шукали привід напасти на неугодну їм школу. Якби туалет функціонував так, як і досі – тобто як місце для нелегальних зустрічей і отримання подібних задоволень – один із вчителів мав би чергувати перед цим "гніздечком" і перевіряти, чи дійсно ним користуються уповноважені, тобто небінарні люди.
Само по собі це було б складним та вимагало б перегляду небінарних сертифікатів. Після такої пропозиції на одній із педагогічних рад спалахнув бурхливий протест. Жоден із викладачів не мав наміру, як вони казали, "охороняти туалет" чи грати принизливу роль "клозетної бабки", відомої з літератури та старих фільмів працівниці, що збирала платню за користування і прибирала приміщення санітарного закладу.
Тому дирекція прийняла рішення про вічний ремонт цього туалету. Приміщення було наглухо зачинено, що, звичайно, не було перешкодою для деяких учнів, які вміли красти коди доступу.
Серед таких були Хіларі Петрі та Х’юго Кольберг, відомий як "Колібрі". Під час неофіційної перерви, оголошеної Скриптором, вони двоє пішли туди, оскільки Хіларі вирішив розповісти своєму приятелю певну таємницю.
Коли вони опинилися в маленькій, вкритою білою плиткою кімнаті, що пахла дезінфікуючим засобом, і переконалися, що в жодній із трьох кабінок ніхто не сидів, Хіларі багатозначно подивився на свого колегу.
– Це наш останній урок з Мавпою! - сказав він. – Мій старий йому платить, але відтепер він буде рахувати кожну копійку, і я сумніваюся, що він захоче робити такі блядські гігапереводи! Бо мій старий вилетів в пизду! І так йому, хуєві, і треба!
– Як це, "в пизду"?
– Ну, він збанкрутував, курва, що, не врубаєшся? Я отримав меседж[11].
Він підморгнув і надіслав повідомлення Колібрі. У них обох були дорогі смартайі Idoglass, які не можна було викрити електронними воротами школи.
– О, курва! – подумав Хьюго, читаючи повідомлення. – Справді… То в тебе проблемаси.
– Який там ще проблемас, курва? – вигукнув Хіларі. – Мені по барабану, а старий впорається...
Він поплескав колегу по плечу й відірвав його від тексту. Хьюго вражено протер очі. Зараз Хіларі тримав у руці маленький смарт-пістолет Тройсдорф із безшумною стрільбою, виготовлений у однойменному місті на Рейні.
– Що ти хочеш робити?
– Як то що? – усміхнувся Хіларі. – Мавпу захуярити...
Кольберг розкрив рота від подиву.
– Зараз? – запитав він.
Хіларі посміхнувся і дружньо стукнув приятеля в груди. Той похитнувся й сперся на двері однієї з кабінок.
– Не ховай дупу, кажу тобі! - сказав Хіларі. – Я його просто налякаю. Нібито він так зламав мене своєю вчительською фігнею про фрукти та груші. Я просто вдам, що на його очах стріляю собі в рило.
– У кулі в ньому є?
Хіларі відкрив обойму.
– Сам подивись!
Були.
Тепер вже Хьюго схопив приятеля за плечі.
– Краще залиш це! Бо ти і справді вистрелиш собі в рило. Навіщо тобі це шоу? Мавпа йде, і все повернеться на круги своя! Якого біса треба лякати старого?
– Я ж кажу, не ховай дупу, — відповів на це Хіларі. – Пістолет не вистрілить, оскільки він має функцію безпеки розпізнавання обличчя. Він пам'ятає обличчя всієї моєї родини та співробітників. Нічого зі мною не станеться.
Він серйозно подивився на Хьюго.
– Колібрі, Мавпа принизив мене, — пробурмотів він. — А тепер я його принижу. Ну, пішли! Show must go on.
Грудень 2077 року
Не кажучи ні слова, Хіларі Петрі підійшов до вчителя, який сидів за своїм столом, і приставив пістолет йому до голови.
– Ти витер зі мною підлогу, — процідив він. – Усе, що ти сказав про мою історію, не відповідає дійсності. Це випливало з твоєї злої волі, ти, напевно, визнаєш, що...
11
Дещо не по темі, але і по темі молодіжного сленгу: а пам'ятаєте, в Україні ще в 2011 році була дуже популярна пісенька Наталії Могилевської "Відправила меседж"?