Розділ 29. Мет Пайн
Мет прокинувся від того, що хтось доторкнувся до його плеча. Він швидко підхопився, зажмурившись від яскравого сонячного світла, труснув головою, намагаючись второпати, що відбувається, і пригадав нарешті, що ночував на пляжі. Перед ним стояв молодий мексиканець у білому поло і шортах. Ще кілька так само одягнених молодиків розставляли парасольки від сонця, шезлонги, рівняли пісок. Мет поглянув у бік океану. Ранок тільки розпочався, і на пляжі було ще мало народу. Вдовж берега гуляла подружня пара з двома дітьми; вони збирали мушлі й жартома втікали від хвиль прибою.
— Вибачте, але пляж лише для гостей готелю, — промовив юнак.
— А я і є гість. — Мет потягнувся, пригладив рукою волосся і побрів до стежки у напрямку готелю, сподіваючись, що хлопець не розкусить його обману. Він зайшов до фоє через задні двері, що виводили на пляж, перетнув фоє і вийшов на вулицю через центральний вхід. Там швейцар на його прохання викликав йому таксі до поліцейського відділку.
Дорога до відділку зайняла хвилин п’ятнадцять. Мет глибоко вдихнув, перш ніж зайти всередину. Відділок нагадував справжню парилку. Напередодні йому не здалося, що там так спекотно. За вікном пропускного пункту він побачив ту саму адміністраторку. На столі в неї стояв старий металевий вентилятор, що розганяв навколо гаряче повітря. Жінка співчутливо поглянула на нього, і він занепокоївся, що зараз повториться учорашня історія.
Але цього разу вона взялася за телефон, щось пробубоніла у слухавку і поклала її. Потім провела Мета до кімнатки, де було ще задушливіше. Не промовивши ані слова, вказала Метові на стілець і вийшла.
Чекати довелося довго. Білі стіни кімнатки заплямовані брудними відтисками чиїхось долонь, із меблів — пошарпаний стіл і три стільці. Ні звуку, окрім гудіння неонової лампи на стелі. Мет подумав, що колись у схожій кімнатці так само довелося сидіти й Дені. Сидіння на самоті у спекотній, задушливій кімнатці без вікон наганяло тривогу. Якщо додати ще парочку крикливих, агресивних копів, то нічого дивуватися, що так багато невинних людей визнають свою вину. Їм просто хотілося вибратися із цієї ситуації, вирватися із цієї кімнатки. Він виразно уявив собі, що мав відчувати його брат.
Двері розчинилися, і увійшов суворого вигляду чоловік у чорній формі й важких військових черевиках, що аж ніяк не відповідало погоді.
— Сеньйор Ґетьєрес? — Мет простягнув руку для вітання.
Ґетьєрес руки йому не подав. Замість цього різко відсунув стільця і всівся навпроти Мета.
Мет аж відсахнувся від несподіванки, а поліцейський тим часом мовчки дивився на нього. Зазвичай вважається, що втрата усієї родини викликає у людей співчуття, принаймні розуміння. Але Ґетьєреса, здавалося, присутність Мета тільки дратувала.
— Мені сказали, що вам потрібно, аби я приїхав і підписав відповідні документи для відправлення тіл моїх рідних на батьківщину, — промовив Мет.
— Хто сказав? — гаркнув Ґетьєрес ламаною англійською. Його голос пролунав грубо і звинувачувально.
Мета така поведінка збентежила, він замовк на хвилину, уважно дивлячись на поліцейського:
— Спеціальний агент ФБР Сара Келлер. Вона сказала, що консульство…
— Ми відправили тіла вчора, — пирхнув зневажливо Ґетьєрес.
У Мета застугоніло у скронях:
— То ви вже…
— Розслідування закрито.
Мет гарячково намагався збагнути щойно почуте. Виходить, уся його поїздка — марний клопіт? І розслідування вже закрито? Але ж минуло всього кілька днів. Зважаючи на поведінку цього служаки правопорядку, ніякого розслідування взагалі не проводилося. Мет зиркнув на Ґетьєреса і запитав:
— І що?
— Як що?
— Які висновки розслідування?
Очі Ґетьєреса потемніли від гніву:
— Запитайте у своїх друзів з ФБР та консульства!
— Послухайте, можливо, для вас це не так важливо і у вас, напевно, недостатньо ресурсів для проведення розслідування такого типу, але я втратив усю родину. А тому мені б хотілося…
— Ти що, бикувати надумав, хлопче? — Поліцейський вхопився за дубинку, що висіла у нього на поясі, і гепнув нею об стіл.
Мет важко сковтнув:
— Ні-ні, я… Усе гаразд.
Хай йому грець! Ніякого толку від розмови з цим копом не буде. Мет підвівся, щоб іти.