Їй кортіло не звертати на це уваги, але з того пам’ятного ранку, коли по Дені прийшли, а вона не відповідала на телефонні дзвінки, бо поспішала з готелю додому, вона завжди брала слухавку.
Певні речі й події зробили її забобонною, дещо нераціональною. До того дня, коли померла її мати, вона любила поспати з пів годинки після обіду, але тепер більше такого не траплялося. Це призвело до біди. Того спокійного зимового дня вона влаштувалася зручненько поряд із їхнім песиком і солодко задрімала, а потім прокинулася від того, що Сінді трясла її за плечі і ридала — тоді вона востаннє бачила старшу сестру в сльозах. Відтоді, що б не було, як би вона не почувалася, вона ніколи не спала вдень. Навіть під час навчання у коледжі, навіть коли діти були малими і вона з ніг падала від утоми, вона ніколи, ні разу не подрімала після обіду. Так само й з мобільним: відтоді як вона не змогла відповісти на дзвінок Меґі, яка хотіла повідомити, що Дені забирає поліція, — точніше, коли вона не захотіла відповісти на дзвінок Меґі, — Лів ніколи не пропускала нічиїх дзвінків.
— Алло, — промовила вона, впевнена, що йдеться про телемаркетинг або автодзвінок.
— Місіс Пайн, це Алвіта з «Сутінкових лугів», — промовила жінка з ямайським акцентом. — Здається, ваш батько зник.
***
Розшукувати батька в останню ніч перед від’їздом із міста вже саме по собі було халепою. А ще гірше — просити допомоги в Ноя. Але Лів уже забагато випила і не могла сісти за кермо. І їй дуже не хотілося руйнувати приємний вечір Сінді і втягувати в цей кошмар свого маленького сина. Отже, не залишалося нічого іншого, як зателефонувати Ною. До того ж Ной зможе краще порозумітися з персоналом будинку-інтернату — так вона себе переконувала. І Ной полюбляв удавати із себе лицаря на білому коні, він завжди так робив.
— Усе владнається, — сказав Ной, упевнено тримаючись за кермо автомобіля. Він належав до тієї категорії осіб, які ніколи не втрачають самоконтролю. Лів не могла пригадати ні одного випадку, коли б Ной Браун наклав у штани. Коли вони пестили одне одного в коледжі, він залишався спокійним, мов удав. Не те щоб йому не вистачало пристрасті. У його промовах щодо визнання вини невинним під тиском лунала тверда, майже священна переконаність. Навіть його традиційна промова під час інавгурації мера була сповнена завзяття. Просто завжди притаманна йому внутрішня витримка викликала певну емоційну відстороненість.
— Я знаю, — відповіла Лів. — Мені просто все набридло. Як можна не угледіти за старим чоловіком з деменцією?!
Ной мовчки кивнув, не відриваючи погляду від темної сільської дороги. Минуло кілька хвилин, і він сказав:
— Отже, я чекаю.
Лів здивовано поглянула на нього.
— Чекаю, коли ти промовиш чарівне слово: помилування.
Лів поглянула на нього. Він дивився прямо перед собою, його чітко промальований профіль і незворушний вираз обличчя нагадали їй кадри з «Жорстокої натури». Можливо, виною було випите вино, але вона вирішила не ображати його розум відмовками, що його допомога їй не потрібна.
— А ти міг би… допомогти?
— Мені б хотілося.
— Але…
Він поглянув на неї, потім знову на дорогу.
— Припустимо, Тернер піде у відставку, що дуже ймовірно. Але я тоді буду новою людиною на посту. Мене на цю посаду не обирали, отже, доведеться поводитися обережно. І це рішення не тільки моє. Мені треба буде переконати членів ради, у якій двоє із трьох — прибічники Тернера.
— Ясно, — розчаровано сказала Лів.
— Я не сказав, що ні. Просто нам слід бути дуже обережними. А тому я порадив би тобі діяти згідно зі стандартними процедурами.
— Легко сказати. Ми двічі готували пакет документів з проханням про помилування, але боюся, Тернер навіть не поглянув на них.
— У цьому можеш не сумніватися, — промовив Ной. — А от я погляну. Та нам потрібно ще щось, щось нове. Щось таке, щоб не складалося враження, що я підсиджував або критикую Тернера, у якого багато потрібних мені друзів. Немає у вас якихось нових доказів?
— Нічого конкретного.
— А що ти скажеш про відео, яке виставила твоя донька? З вечірки.
Без сумніву, він уважно слідкував за онлайновими чатами, де обговорювали цю справу. Напевно, Ной помітив її здивування.
— Мені Кайл розповів про відео, — пояснив він, — там і він є у кадрі.
— Дехто вважає, що там є кадри з Невідомим Гостем, але хтозна. Якість жахлива, і усі домашні детективи в капцях нічого нового ще не придумали.
— Іще щось?
Лів зітхнула:
— Нічого, окрім божевілля дружини Рона Семпсона.
Ной примружився: