— Що ти маєш на увазі?
— Вона тут підходила до мене. Тицьнула якісь папери. Сказала, що Семпсон щось знав і хотів розказати кіношникам.
Ной скептично поглянув на Лів.
— Та я і сама знаю…
— Що за папери?
— Нічого особливого, як на мене. Якась роздруківка й аналізи крові.
Ной звернув на територію будинку-інтернату догляду за літніми людьми.
— Дружина Семпсона, Сюзанна, тяжко пережила смерть чоловіка. Вона й раніше не цуралася заглянути у чарку, — скривився Ной, — навіть за сніданком.
— По ній помітно, хоча яке право маю я висловлюватися після всього випитого сьогодні ввечері?
Ной засміявся:
— Рон не відзначався зразковою вірністю як чоловік. Його навіть одного разу схопили під час облави на масажні салони…
Лів скривилася:
— Дивно, що інтернетна шайка цього факту на викопала.
Ной стенув плечима:
— А про нього у протоколі нічого не вказали. Ти ж знаєш, які копи.
Так, вона знала. Вони покривали одне одного. Звістка про відвідини масажних салонів неприємно вразила Лів. Бідолашна дружина! Не дивно, що вона шукала відраду у випивці або пігулках — що б вона там не вживала.
— Вона переконана, що Семпсона вбили, — сказала Лів.
Ной скрушно похитав головою:
— Тепер усі повернуті на вбивствах Кеннеді.
У його словах вчувалася самоіронія, адже й сам Ной в усіх медійних дискусіях наголошував на тому, що Дені підставили і що Шарлот убив Розтрощувач.
— Але хто його знає, — продовжував Ной. — Якщо хочеш, я можу проглянути ті папери, що вона тобі дала. Я доволі детально вивчав справу, а тому надішли мені, будь ласка, копію.
— Звичайно. Але якщо в них є щось важливе, Еван обов’язково помітить.
— От і добре, — кивнув Ной.
Він зупинив седан прямо перед входом, не переймаючись тим, щоб поставити його на відведене для паркування місце. Лів побачила Деніса Ченґа, який з роздратованим виглядом тупцювався перед вхідними дверима.
— Ти, мабуть, дуже розгнівана, — промовив Ной, тактовно уникаючи згадки про тремтіння в її голосі, яке Меґі жартома називала «мамина вимова після вина». — Дозволь, я сам усе виясню?
Лів не сперечалася.
Ной вийшов із седана і потиснув руку Ченґу. Вони обмінялися кількома словами. Ной поплескав його по плечу, і Лів помітила, як швидко дратівливість Ченґа змінилася улесливістю.
Лів поступово тверезіла, але в голові ще шуміло. Вона опустила сонцезахисний козирок і поглянула на власне відображення у дзеркальці. Легенько пощипала себе за щоки.
Ной повернувся до машини.
— Вони обшукали територію навколо, — сказав він. — На їхню думку, він міг утекти після вечері, адже тоді доглядальниця бачила його востаннє.
Лів похитала головою.
— Ченґ каже, що він уже кілька разів утікав на цвинтар, на могилу дружини. Він і зараз послав туди когось, щоб перевірити, але там його немає. Не знаєш, куди він міг податися?
Лів швидко прокрутила подумки перелік важливих для батька місць: цвинтар, домівка, можливо підприємство, де він працював.
— Здається, коли йому принесли вечерю, твій тато говорив про твою маму. Сказав, що кілька останніх днів вона була з ним.
У Лів защеміло в грудях: вона збагнула, що батько прийняв її за маму. Адже всі казали, що вони з Лів дуже схожі.
— Чарлі сказав, що твій тато повідомив доглядальниці, мовляв, сьогодні вночі у них призначено побачення, — продовжував Ной, — і їм треба бути дуже обережними, адже її батько його терпіти не може. Ти не знаєш, де твої батьки зустрічалися зазвичай у юності?
Лів сумно усміхнулася йому:
— Знаю.
Розділ 40
Через десять хвилин вони під’їхали до занедбаного майданчика. Доволі гнітюча картина: порожня зацементована ділянка, старомодний відкритий кінотеатр для перегляду з автомобілів, розмальована графіті стіна екрана, поржавілі стовпи для динаміків, схилені до землі. Усе навколо, окрім освітленої фарами Ноєвого «мерседеса» маленької ділянки, ховалося у пітьмі.
Ной заїхав на одне з місць для паркування. Воно справляло моторошне, апокаліптичне враження.
— Був час, коли ми теж тут повеселилися, правда? — сказав Ной, порушуючи мовчання.
Лів не відповіла, але мимоволі зашарілася. У них був секс на задньому сидінні батькової машини на цьому самому місці. Якраз посеред сеансу. Але згодом кінотеатр припинив працювати. Навряд чи між цими двома подіями існував зв’язок.
Лів оглядалася довкола у пошуках батька.
— Можеш від’їхати трішки назад? — Вона розвернулася, дивлячись у заднє вікно. — Татко розповідав, що вони з мамою завжди паркувалися біля торгової ятки, щоб її батько їх не помітив.