А тому зараз краще не думати про Дені або Мета. Чи про те, що тепер він безробітний. Чи що вони не можуть дозволити собі цю подорож. Чи що він приїхав сюди, щоб перевірити ще один слід. Досить!
Лів і собі поглянула на знімок:
— О, я обов’язково виставлю його в пост пізніше!
Вона вже кілька місяців як покинула усі соціальні мережі, замкнулася в собі, а тому Еван знову відчув, що відтепер усе буде інакше. Для Евана цей поворот у житті розпочався у ту мить, коли він запхав собі два пальці в рота, щоб вивернути в раковину жменю випитих пігулок. А що викликало таку зміну в Лів? Еван спіймав себе на думці: та яка, зрештою, різниця? Він узяв дружину за руку, і вона з готовністю переплела свої пальці з його.
— А ми підемо на пляж, татку? — запитав Томмі.
— Ще б пак! Але спершу нам, мабуть, краще зазирнути до крамниці з іграшками.
Лів краєм ока поглянула на нього. Здавалося, вона хотіла щось сказати, але стрималася. Замість цього вщипнула його за сідницю:
— Ходімо вже шукати машину, таточку солоденький!
— Пффф, — скривилася Меґі. Але її обличчя знову на мить освітилося тією самою слабкою усмішкою.
***
Минуло дві години, перш ніж водій повідомив, що вони прибули до Тулума. Мікроавтобус мчав повз вказівники до пляжу, вишикувані вздовж шляху крамнички для туристів. Нарешті вони з’їхали з траси на другорядну дорогу. Асфальт під колесами змінився гравієм, обабіч виднілися старенькі пофарбовані будівлі з облупленими стінами. Над високими огорожами нависали пальмові дерева з коричневим листям, поміж ними тягнулася лінія електропередач. От вам сумний наслідок замовлення житла в останню хвилину в розпал сезону.
Лів поглянула на чоловіка.
Він читав її думки. «Не хвилюйся, — відповів їй одними очима, — це буде цікава пригода».
Мікроавтобус різко звернув ще раз у вузеньку вуличку, що заглиблювалася у джунглі. Наприкінці вулички стояв невеликий житловий комплекс, що складався із шести будинків, які здавалися в оренду, відгороджених один від одного високими парканами. Водій висадив їх перед ворітьми, зачекав, поки Еван введе код, щоб увійти, і лише потім поїхав. Як тільки гуркіт двигуна затих, їх огорнуло звуками лісу.
Еван увів ще один код, цього разу для вхідних дверей будинку, і був приємно вражений його інтер’єром. Перед їхніми очима відкрилося просторе світле приміщення з кам’яною підлогою, де сучасна кухня затишно суміщалася з їдальнею та вітальнею.
Томмі побіг далі в пошуках своєї кімнати. Повернувшись через хвилину, в захваті оббіг навколо дивана та антикварного дерев’яного столу й усівся нарешті на табуретці біля кухонного столу з гранітною стільницею. Через мить зліз із табуретки і прожогом кинувся до розсувних дверей, що вели до вітальні.
— А де пляж? — запитав він, дивлячись крізь скляні двері на галявину перед будинком.
Лів присіла поряд і промовила, обнявши малого:
— У нас тут є дещо краще за пляж.
Хлопчик запитально дивився на неї широко розплющеними оченятами.
— У нас тут — джунглі! — Лів підняла догори долоні з розчепіреними пальцями, вдаючи з себе тигра, і загарчала. Краєм ока поглянула на Евана, сподіваючись на усмішку.
Меґі оглядалася довкола. Еванові важко було здогадатися, що в неї на думці. Вона вийшла на галявину через скляні двері.
— Тут і велосипеди є! Можна буде поїхати на вечерю до міста.
І вже того самого вечора вони їхали на стареньких велосипедах до міста. На Евановому ззаду на багажнику було дитяче крісло, як у старих моделях велосипедів, що колись використовувалися у Сполучених Штатах. Отже, Томмі їхав у тому перекошеному кріслі й розмахував руками. Стривожена Лів їхала слідом, наполягаючи, щоб малюк тримався за батькову спину.
Так вони дісталися траси і зачекали кілька хвилин, поки проїдуть машини, щоб перебратися на другий бік. А звідти — всього кілька хвилин по брудній дорозі вздовж стіни з намальованим на ній богом мая.
У невеличкому ресторанчику вони ласували тако, а Лів з Еваном перепили коктейлів. Вони сміялися, фліртували одне з одним і обіймалися. Збентежена їхньою поведінкою, Меґі вдавала, що нічого не помічає, і допомагала Томмі розфарбовувати малюнок на дитячому меню.
Після вечері вони пройшлися поміж туристичними ятками, врешті повернулися до будинку тим самим небезпечним шляхом. Меґі наполягла на тому, щоб самій їхати на велосипеді з малим братиком у кріслі ззаду, заявивши, що Еван забагато випив.