— Мій начальник також іще не звик до такої самої думки, це точно.
Від несподіванки Тес аж рота роззявила.
— Ти що, пішов у самоволку!?
— Назвімо це таким словом, якщо хочеш, однак шеф явно не в захваті від мого вчинку. Але ж оскільки ти не знала місцезнаходження напевне, і оскільки єдиним способом дізнатися про це мала бути твоя фізична присутність там...
— Але ж ти цього не знав, коли сідав у літак.
Рейлі хитро посміхнувся.
— Ти що — завжди така прискіплива до деталей?
Тес похитала головою, спантеличена його зізнанням. Значить, вони обидва під загрозою. І він не менше за мене хоче туди потрапити. От дивина!
Спостерігаючи за Рейлі, вона раптом збагнула, що знає дуже мало про нього як людину, а не як агента ФБР. Їй захотілося дізнатися більше. За десять годин польоту для цього буде ціла купа можливостей — якщо їй вдасться не заснути. Було таке відчуття, що повіки важать тонну. Виснаження і напруження кількох останніх днів врешті-решт таки наздогнали її. Продовжуючи розмову, вона вмостилася зручніше у кріслі, скрутившись калачиком спиною до ілюмінатора.
— А як це тобі так просто вдається — взяти і встрибнути у літак за кілька хвилин до вильоту? — на її обличчі знову з'явилася пустотлива усмішечка. — Хіба вдома тобі за це не перепаде? Так само, як мені перепало від тебе за Кім?
Рейлі здогадався, про що йшлося.
— Вибач, — з такою ж усмішечкою відповів він, — я неодружений.
— Розлучений?
— Та ні. — З її погляду він зрозумів, що без деяких пояснень тут не обійтися. — З такою роботою, як у мене, моїй партнерці доводилося б сутужно.
— Ну, звичайно ж. Особливо, коли ця робота дозволяє просто так вскакувати у літак і летіти з ледве знайомою молодицею світ за очі. Не хотілося б мені, щоб мій чоловік робив це кожного дня.
Рейлі зрадів, що вона дала йому можливість відволіктися від попередньої теми — його неодруженості.
— До речі, про чоловіків — а як ти? Чому ви розлучилися з Дугом?
Її миловидні риси загострилися, в очах з'явився вираз досади і навіть злості.
— То була помилка. Я була тоді надто молода... — вона посміхнулася, — ну, не така вже й молода, але молодша — у той час я працювала з батьком, займалася археологією... Це — досить відлюдне заняття, до того ж, воно далеко не завжди обіцяє карколомну кар'єру. А коли я зустріла Дуга, то він був таким собі нахабним і самовпевненим хлопцем зі сфери шоу-бізнесу. Дуг — досить харизматичний вилупок, тут сумнівів бути не може, і я, звичайно ж, ним захопилася. Мій тато був відомий і шанований у своєму колі, але водночас він був також і вельми строгою людиною — надто суворим, розумієш? І деспотичним. Мені треба було позбутися його домінування. І такою можливістю став Дуг — цей безсоромний, зарозумілий рвач.
— А зарозумілість справляє на тебе невідпорне враження?
Тес знітилася.
— Та ні. Може колись і справляла — трохи. Як би там не було, йому подобався той факт, що я також маю певні професійні амбіції та перспективу кар'єрного росту. Він був небайдужим до моїх справ і завжди мене підтримував. Але коли ми побралися... все змінилося буквально в один день. Він став навіть більш деспотичним, ніж мій батько, і вважав, що я — його власність, предмет, що лежить на полиці, яким можна скористатися в разі потреби. А раз так, то... Я вже була вагітна Кім, коли зрозуміла, що помилилася. З неохотою пристала я на пропозицію мого татка поїхати на розкопки до Туреччини...
— ...і саме там ти вперше зустріла Венса?
— Так, — підтвердила Тес. — Як би там не було, я поїхала туди, сподіваючись, що така зміна місця дасть мені можливість добре все обмізкувати. Коли ж я повернулася, то виявила, що у Дуга — роман з отією нікчемою із нікчем.
— З дівчиною, що розповідає про погоду по телевізору?
Тес похмуро посміхнулася.
— Майже. З його продюсером. Так чи інакше, але це сталося, і я виявилася зайвою.
— І повернулася до свого дівочого прізвища?
— Моїй справі це ніяк не шкодить. До того ж, я не хотіла, щоб прізвище цього покидька мало якесь відношення до мене.
Дівоче прізвище не тільки не шкодило Тес; навпаки, воно відіграло важливу роль в тому, що вона отримала роботу в Інституті Манукяна. І саме з цієї причини потенційне відкриття такого масштабу, не пов'язане з Олівером Чайкіним чи статусом його доньки, могло стати тим чинником, який розвіяв би останні сумніви у неї та інших стосовно її професійних здібностей і здатності бути чимось більшим, ніж просто жінкою.
Звичайно ж, за тієї умови, що вона зробить це відкриття.
Її повіки злипалися. Вона дуже стомилася і хотіла спати. Він теж.
Тес ніжно поглянула на Рейлі. Він помовчав і просто сказав:
— Спасибі.
— За що?
— За все.
Вона нахилилася, ніжно поцілувала його в щоку і відвернулася. Зірки в ілюмінаторі були такими близькими, що їх, здавалося, можна було помацати рукою. Вони ледь помітно пропливали повз них у майже чорному небі. Тес зачинила шторку ілюмінатора, скрутилася калачиком, заплющила очі й відчула, що засинає.
54
Коли Тес і Рейлі зійшли по трапу на асфальтове покриття аеропорту Даламан, було вже за полудень, і вони обидва почувалися розбитими. Ті декілька годин, що вони поспали під час польоту, звичайно ж, допомогли, але перед продовженням подорожі їм не завадив би іще й нормальний сон у ліжку. Та на це часу не було. Натомість вони ще більше посилили свою втому, прочекавши три години у стамбульському аеропорту на короткий місцевий рейс до південного узбережжя, звідки вони мали розпочати наземну частину своєї подорожі.
Половину часу в Стамбулі Рейлі розмовляв по мобільному телефону, даючи інструкції Джордано, а потім мав розмову на підвищених тонах з Йенсоном, який і досі вважав, що краще було йому не супроводжувати Тес, а взяти її за гузницю і привезти на Федерал-плазу. Решта часу пішла на спілкування з місцевим зв'язківцем ФБР — опецькуватим напівтурком на ім'я Кларк Ертюгрюль, який виїхав їм назустріч і допоміг Рейлі владнати проблему з його безпаспортним в'їздом до країни. Лише кілька днів тому отримав Ертюгрюль повідомлення про можливість появи Венса у підвідомчій йому частині світу. Зв'язківець поінформував Рейлі, що з жодного пункту в'їзду не надходило ніяких відповідних повідомлень, а потім почав заповнювати папери для матеріально-технічного забезпечення подальшої роботи американських гостей. ФБР не мало резидентів у Туреччині. Найближчі з них знаходилися зараз у Афінах, де допомагали розслідувати вибух закладеної в автомобіль бомби. Відносини з турецьким урядом у найкращому випадку можна було б назвати напруженими через виснажливі дії інсургентів[8] в Іраку.
Ертюгрюль запевнив Рейлі, що у разі необхідності він може організувати йому супровід місцевої поліції від самого аеропорту Даламан. Рейлі подякував йому, але пропозицію відхилив, воліючи уникнути мовних бар'єрів та доморощених бюрократів. Він попрохав Ертюгрюля, щоб той просто поінформував місцеву владу про його присутність на території Туреччини, а потім підтримував із ним постійний контакт і в разі необхідності викликав на допомогу війська, хоча Рейлі підозрював, що краще б це було зробити йому самому.
Вимушену перерву Рейлі використав також для того, щоб підібрати собі відповідний одяг. Маленький рюкзак, який він тримав тепер у своїх руках, містив робочий костюм, у якому він прибув до Туреччини, а також видані Ертюгрюлем папери, що слугували замінником паспорта. Там містився також телефон супутникового зв'язку, за допомогою якого Рейлі, через розташовану на Гавайях ретрансляційну станцію міністерства оборони, міг дотелефонуватися у будь-яку точку планети.
А ще у рюкзакові був потужний браунінг, до якого Ертюгрюль щедро видав кілька запасних обойм набоїв.
Тес також скористалася перепочинком і зателефонувала тітці, переговоривши з Ейлін та Кім. Розмова складалася непросто. Вона скучила за Кім і відчула це іще сильніше, почувши по телефону доньчин голос, хоча її дещо втішало, що дівчинка приємно проводить час. Однак розповісти своїй матері про те, чим вона буде займатися в Туреччині, виявилося справою набагато складнішою. Тес всіляко намагалася запевнити її, що все буде гаразд і у відчаї навіть вдалася до того, що розповіла про Рейлі, від чого мати стурбувалася іще більше: якщо небезпеки немає, тоді навіщо до неї приставили агента ФБР? Тес похапцем вигадала пояснення, що вона приїхала до Туреччини як незалежний експерт, а потім, пославшись на те, що начебто оголошують її рейс, перервала розмову. З важким серцем поклала вона слухавку, хоча й знала, що ніщо не допомогло б їй заспокоїти матір — хіба що треба було збрехати, що вона взагалі нікуди не поїхала.
8
Інсургент (від лат. insurgens — той, хто повстає)