- Вони не змогли знайти нічого про закляття, - сказала Тітонька Бек, - і також вони не знайшли шляху до Логри. Вони всі кажуть, що це як скляна стіна у морі між Логрою та Халдеєю. Але вони сказали мені одну річ, яка мене турбує. Як ви знаєте, цей світ має чотирьох великих хранителів. – Вона подивилася на Священика, який стиснув губи та неохоче кивнув. – Ці хранителі, - сказала Тітонька Бек, - належать до Півночі, Півдня, Сходу та Заходу, але за природою речей, кожен з них охороняє один з наших островів. Наш, як ви знаєте, Скаррів є Північним. Берніку охороняє Західний, Галліс – Південний. Логра має мати Східного, але закляття відрізало хранителя від хранителів дощенту, і наші три навіть не знають чи Східний ще існує.
- Це не важливо, - коротко сказав Король Кеніг.
- Я звертаю увагу на це, як на найважливіше, - сказала Тітонька Бек.
- Ну, можливо, можливо, - уступив Король. – Але головна річ, з королівської точки зору, поки існує ця магічна блокада, Логранці можуть побудувати кораблі та навчити армію в ідеальному мирі. І, що найгірше, вони можуть надіслати шпигунів, щоб спостерігати за нами, поки ми не можемо шпигувати за ними. Ось чому ця зустріч тут така засекречена – через побоювання Логранських шпигунів.
- Дійсно, - погодився Верховний Король, - і звичайно ми не можемо допустити, щоб бачили, як ми будуємо кораблі чи тренуємо солдатів, тому що Логранці тримають найціннішого заручника - мого сина Аласдаіра. Ви знаєте про це, так? – запитав він повертаючись до Івара та до мене.
Мабуть він думав, що ми замалі, щоб знати про це, так як мені було три, коли забрали Принца Аласдаіра, а Івару вісім, але я не могла уявити, як він міг подумати, що ми про це не знаємо. Це був, навіть Тітонька Бек неохоче погоджується, найразючий випадок магії, яку коли-небудь застосовувала Логра. Вона каже, що планування цього повинно було бути доскональніше розроблено та розумніше вивірений час, ніж при простому встановлені бар’єру.
Десь через рік після того, як було встановлено бар’єр, Принц Аласдіар, - який був тоді у віці Донала – повертався з полювання з цілою юрбою придворних, коли, безпосередньо у дворі Замку Дромрей, який є резиденцією Верховного Короля тут, на Скаррі, якимось чином відкрився тунель у повітрі та солдати вибігли нізвідки. Вони вистрілили Принцу Аласдаіру у ногу, а тоді забрали кожного з учасників полювання, коней та решту. Люди спостерігали це зі стін та вікон замку, цілком безпорадні. Задовго до того як вони змогли спуститися у двір, тунель закрився і всі зникли.
Я знаю про це більше ніж інші, тому що мій батько був серед учасників полювання. Я кивнула. Івар також.
- І з тих пір не було жодної звістки про Принца Аласдаіра, як я знаю, пане, - сказав Івар.
Верховний Король підняв голову та якусь мить дивився на вугілля у жаровні.
- Щодо цього, - сказав він, - ми не певні. Ні, дійсно, ми не певні. Чутки, та чутки про чутки, все ще долинають до нас. Останні звістки були настільки певні, що нам видається, і всім нашим радникам, що має бути тріщина, чи щось таке у стіні між Халдеєю та Логрою.
- І ці звістки, пане? – запитала моя тітка.
- Що заклинання можна пробити і врятувати Принца Аласдаіра, - відповів Верховний Король, - і відповідь може бути віднайдена, якщо Мудра Жінка здійснить подорож зі Скарру, через Берніку та Галліс, та увійде на Логру із чоловіком з кожного острову. Здається, це вказує на тебе, пані Бек.
- Дійсно, вказує, - сухо відповіла моя тітка. – А звідки ці звістки?
- З декількох місцин, - сказав Король Фарлан. – Таких різних, як рибацьке село на сході Скарру, звістка від двох з п’яти королів і королев на Берніці, і двох священиків та відлюдника на Галлісі.
- Хм. – Моя тітка забрала руки з колін та підперла однією підборіддя. – Звістки завжди однакові? – запитала вона.
- Майже тотожні, - сказав Верховний Король.
Була мить тиші, у якій я розмірковувала, що буде зі мною, якщо Тітонька Бек поїде до Логри і ніколи не повернеться. Єдиною хорошою річчю, яку я у цьому бачила, було те, що тоді ніхто не вимагатиме від мене спуститися до Місця.
Тоді, коли Тітонька Бек втягнула дихання, майже безсумнівно, готова сказати: “Нісенітниця!”, Верховний Король – чий дар, як я починала бачити, був у тому, щоб казати слова у належний момент – заговорив знову. Він сказав:
- У нас вже складений план, Мудра Бек. Ти та твоя учениця таємно поїдете цього вечора. Човен вже чекає на вас у басейні Іллай, і наш капітан має наш наказ йти до Берніки, в той час, як ми та наш двір вирушимо назад до Дромрею, повідомляючи, що ти із нами. Це обдурить будь-якого шпигуна.