— Ти регулярно бігаєш на лижах?
— А, це твоє питання? Я думав, буде щось складніше.
— Це потім.
За останні два роки це було втретє. Ні, він не часто бігає на лижах, бо снігу майже не було. Колись так, коли ще були справжні зими.
— Тепер у Рожнику, Полхограйцях або вночі на Шмарній горі я займаюся чимось середнім між бігом і ходьбою.
Вона була вдягнена в обтислий зелений пуловер, і Тарас примушував себе не витріщатися на два горбики під ним. І коли його погляд таки звертав туди, він щоразу нагадував собі, що він старший на двадцять років, і думав також, що ані Міхелич, ані Прелц не мали з цим жодних клопотів. Йому хотілося вірити, що він кращий за них, але що, коли справа була просто у нагоді? Що, коли він просто не народився переможцем і не мав їхнього нахабства? Що, коли йшлося про мораль із запашком? Скільки любовних пригод міг мати інспектор-криміналіст, якби докладав зусиль? Якими були його шанси у порівнянні з лікарем-хірургом — викладачем у медичному університеті? З директором найбільшої фармацевтичної компанії в країні? Настільки малими, що думка про те, як вона скидає вузький зелений пуловер, розстібає заради нього бюстгальтер... здалася такою леткою і такою нереальною, що стала безпечною. Пиво, звичайно, допомогло б поставитися до цього безтурботніше, про це Тарас пам’ятав, і на мить задумався, чи Тіна часом замовила пиво не з подібної причини.
— Це було так по-дитячому.
— Що?
Вона потупила погляд, ніби їй було соромно зізнатися.
— Оте... Розчарування, що вбивця — звичайний божевільний, і всякі такі дитячі дурниці... Що я не міс Марпл... Коли ми повернулися від дружини Хлеба, я... отямилася.
Дівчина подивилась на нього.
— Ти ж знаєш... Що тут не кримінальний роман, що це не фільм, що мертві — це не просто трупи.
— А я думав, що тебе протверезив вигляд обличчя Хлеба.
Тіна задумалась, а тоді похитала головою.
— Ні. Правда. Було неприємно, особливо для шлунка, але... не знаю... У дружини мені було гірше. Я не хотіла б такого зазнати знову.
— А хто хотів би?
Дівчина піднесла склянку і зробила довгий ковток. Тарас випив свою кока-колу. Труднощі абстиненції в тому, що не існує жодного адекватного замінника алкоголю. Особливо тоді, коли в наявності нема безалкогольного пива, яке має хоча б той самий вигляд і об’єм.
Вона пролила пиво на гольф.
— О, чи я раптом не спʼяніла?
Дівчина серветкою промокнула три краплини на одязі.
— До того ж, новий труп в озері повернув тебе в «СSI»[32].
Коли вона натягнула гольф, вигляд став іще кращим. На мить йому подумалося, чи вона не зробила це навмисне. Хоча б трішечки навмисне.
— А ти можеш дивитися ті серіали?
Тарас кивнув головою.
— Після стількох років і справ?
— Я не дивлюся їх із професійної точки зору. Я дивлюся на стосунки між людьми, а форма... Форма — це просто форма. Фільм може бути поліцейський, медичний, будь-який. Все одно кінець завжди однаковий — герої наприкінці одружуються або ні.
Тарас розповів їй анекдот про бабцю, яку онук застав о першій ночі за переглядом порнофільмів...
Крім того, останнім часом він дивився по телевізору лише спорт — Лігу чемпіонів, теніс у Парижі й Вімблдоні, Тур де Франс... Інформаційних передач він уже давно не переглядав, а фільми — тільки на DVD.
Іще один ковток. Вона долила пива у склянку. У пляшці залишилося заледве на палець.
— Тарасе, чому ти пішов працювати у поліцію?
— Пішли справжні запитання?
Він засміявся. Дівчина не піддалася.
— Так.
— Чому я пішов працювати у поліцію?
Він підніс склянку, начебто для того, щоб подивитися, чи в ній щось залишилось, а оскільки вона була порожньою, поставив її назад на місце.
— Це довга і нудна історія.
— Я люблю довгі й нудні історії, — сказала Тіна і відкинулася в кріслі. — Звичайно, якщо ти не проти розповісти. Цвілак мене попередив, що ти можеш не захотіти.
Тарас озирнувся у пошуках офіціанта — той висів за своєю стійкою і робив вигляд, що нікого не бачить.
— Ні, не любиш. Нудних історій ніхто не любить, тому фільми і детективи такі, які є. Бо...
Він показав на майже порожню пляшку, і Тіна кивнула. Тарас помахав офіціантові і підняв палець — мовляв, повтори. Офіціант приніс нове пиво і забрав порожню пляшку.