«Приходить Франце в бордель і замовляє негритянку. Вони йдуть до кімнати, він наказує їй роздягнутися і стати навкарачки. Всюди позаглядав і каже: «Дякую, можеш одягатися». — «Що таке, — питає негритянка, — ти не хочеш сексу?» — «Ні, ні, — каже Франце, — в мене вдома у ванній ремонт, і я хотів подивитися, який вигляд матиме рожева фуга на коричневій плитці».
Це був один із Брайцових найулюбленіших.
— Через годину Дрварич повідомить журналістів про знахідку. Він скаже, що тіло пролежало у воді стільки часу, що ідентифікувати його, на жаль, неможливо. Про голову він не згадуватиме, ми теж. Коли будете опитувати людей, пильнуйте, щоб не проговоритися.
Брайц і Остерць навіть не кивали, зрештою, ця інформація призначалася не для них.
— Маєш уже якісь ідеї? — запитав Остерць. — Маю на увазі, це все, що тобі відомо?
— Так.
Тарас підійшов до дошки, яка висіла на стіні, точніше, до двох дощок. На пробкову він кнопками прикріплював картки паперу, а на іншій, звичайній шкільній дошці, робив фломастерами записи і потім губкою стирав написане — припущення, здогади, які у разі підтвердження переселялися на пробкову сусідку. Тарас узяв губку і стирав сліди попередніх записів, аж поки перед ним не заблищала сніжно-біла поверхня, тоді почав писати фломастером і коментувати вголос. Він звертався не до хлопців, Брайц і Остерць знали, що він говорив для себе і через нову працівницю не зраджуватиме своїй звичці.
— По-перше. На місце, де знайшли труп, відправляємо експертів, і хай вони перевірять, чи я вчора, тобто післявчора, чогось не пропустив. Це можливо, зважаючи на обставини, проте я сумніваюся.
Тарас написав «1», далі «огляд», тоді тире і «експерти».
— По друге, опитати селян в одному, на щастя, селі біля Сави Бохиньки на півночі, тобто у Рибчевому Лазі, а потім опитати власників дачі в Уканці; також треба перевірити гостей у готелях біля озера. Чи не зник хтось із тих, хто перебував там у час вчинення злочину. В річку вона могла потрапити тільки з озера, тобто злочин мав статися десь неподалік від його берега. І по-третє...
Тарас зупинився і якийсь час роздумував.
— Як називаються спеціалісти, які досліджують воду? Гідрологи?
Не чекаючи відповіді, він під номером «три» записав «гідролог».
— Мабуть, багато користі не принесе, але спробуймо.
Тарас відступив на крок назад, подивився на таблицю і потім обернувся до трійці, що стояла в нього за спиною.
— Я поїду в АРСО[10] до гідрологів. Брайце, подзвони Ґолобові і відправ групу у Бохинь. Повідом, що зустрічаємося у Бохинській Бистриці, нехай мене наберуть, якщо приїдуть на місце раніше. Брайце й Остерцю, зачекайте на дозволи і привезіть їх туди.
— А Тіна? — запитав Брайц. — Вона поїде з нами?
Тарас подивився на Тіну, яка сиділа за столом. Дівчина зніяковіла, зустрівшись очима з шефом. Вона знічено переводила погляд з Тараса на Брайца і здавалася такою молодою, дивилася так невинно, що нагадувала йому його доньок.
— Може їхати з вами, може зі мною. Їй треба буде трохи часу, щоб до нас звикнути.
А нам іще більше, подумав Тарас. Вона знову збентежено дивилася то на нього, то на Брайца з Остерцем.
— Або ж... Нехай їде зі мною. Ти сказала, що зможеш швидко перевдягнутися, так?
Дівчина рішуче кивнула головою:
— Я повернуся через п’ятнадцять хвилин.
— Зустрінемося по дорозі, чекатиму на тебе в машині.
— Ого, ми вже наклали право першої ночі. Класно, класно... — не стримався Брайц.
У твоєму житті ніколи не з’явиться жінка, подумав Тарас.
— І ще одне. Дотепер ми тут усі були на «ти», і я пропоную, щоб так було і надалі. Тіно, ти зможеш звертатися на «ти» до пана такого похилого віку, як Брайц?
Брайц роздратовано форкнув:
— Це я старий? Хто б казав...
Через десять хвилин Тарас зупинив машину на парковці для таксі на Цанкар’євій вулиці і, поки Тіна побігла в квартиру, заповнив талон на відрядження. Він скористався відсутністю дівчини, щоб у дрібні графки вписати цифри, які розпливалися перед очима, і подумав, що відтепер це зможе робити вона. Коли вони були на виїзді з Пенцою, документи завжди заповнював Тарас, навіть якщо був за кермом, і тепер, коли вже якийсь час працював без напарника, зрозуміло, також. І так, він приховував від Брайца й Остерця, що йому потрібні окуляри для читання. І ні, йому не йшлося про те, аби біля нього сиділа молода жінка. Ще й до того ж вродлива, принаймні всі довкола її такою вважали.
Розділ 10