— А скільки їх, по-твоєму, буде для нього достатньо?
— Хоча б п’ятнадцять.
Брайц проковтнув шматок, розглянувся по ресторані, знову відрізав шинки, запхав у рот нову порцію картоплі й пробурмотів:
— Чотирнадцяти вистачить.
Розділ 15
На Тарасовому столі лежав список гостей готелю. Чотирнадцять осіб у п’ятнадцяти номерах. Дай Боже, щоб між ними не було іноземців, подумав Тарас, та вони, звичайно ж, були — пара, яка двадцять третього грудня виїхала з номера двісті дванадцять. Lise und Hahn aus Fürstenfeldbruck[13], який лежав — Тарас вбив назву міста в пошуковик — за кілька кілометрів на схід від Мюнхена і становив, роздивився Тарас на карті, його ліву окраїну. Добре, з ними, вочевидь, клопотів не виникне.
Потім Тарас вбив у пошуковик назву машинного перекладача, яким завжди користувався, і накидав на картці паперу розмову, яка його чекала. Настав час випробувати свою німецьку.
— Серед них є іноземці? — запитала Тіна, що підійшла до вішака повісити своє пальто.
— Двоє.
— Значить, треба оформляти міжнародну юридичну допомогу через наш Мін’юст...
— Ні, — перебив її Тарас, — не будемо ускладнювати.
Він набрав телефонний номер з кодом країни 49 (Німеччина) і міста 89 (Мюнхен). Почекав кілька секунд, поки по той бік не обізвався голос.
— GuttenTag, darf ich mit Herrn Oliver Scholz sprechen bitte. Mein Name ist...[14]
Тарас злякався, що жіночий голос зараз скаже, що пан Шольц вийшов на пенсію, але, очевидно, це було не так.
— Колега, — пояснив Тарас Тіні, коли закінчив розмову і з полегшенням поклав трубку. Ще місяць тому він не наважився б заговорити німецькою. Три роки курсів нарешті почали давати результати.
Якщо пощастить, то Шольц, з яким Тарас познайомився на стажуванні в Мюнхені, куди його і ще трьох словенських криміналістів посилали підвищувати кваліфікацію, де Тарас усе одно побоявся відмовитися від сякої-такої безпечної словенської, вже сьогодні повідомить, чи з фрау і герром Хан alles in Ordnung[15]. А Тарас присвятить час учасникам семінару з факультету біотехніки Люблянського університету, та перед тим пошукає в інтернеті оголошення про той семінар. Він не знайшов нічого, і це йому здалося дивним. Якщо чогось нема в інтернеті, його не існує, а той захід все ж таки відбувався. Відповідь, яку він отримав після опитування, — «ознайомлення з результатами роботи за рік і неформальне спілкування». Всі сказали «неформальне спілкування», і ніхто — «забава». Це покоління тепер так висловлюється? І якщо так і все минуло звичайно й нормально, чому йому в кожній відповіді вчувалось якесь занепокоєння? І чому всі відповідали однаково, ніби їх так хтось навчив? Тарас зателефонував у деканат і попросив з’єднати його з деканом, організатором цього «неформального» невідомо чого, але той був недоступний. Тарас уже зібрався влаштувати секретарці скандал, та вона встигла пояснити, що телефон декана вже півгодини відповідає: «Абонент, якому ви телефонуєте, недоступний. Будь ласка...» Тарас наказав зателефонувати йому, щойно директор вийде на зв’язок.
Директор компанії «Салубріс» теж був недоступний, бо перебував у повітрі десь між Любляною і Москвою. «Він зв’яжеться з вами, коли матиме змогу».
— Відразу, як прибуде, — сказав Тарас.
— Коли матиме змогу, — відповів жіночий голос на іншій лінії.
— Він зателефонує, бо я хотів би запитати його, хто та жінка, що була в готелі зареєстрована як його дружина.
Тиша.
— Ви мене чуєте?
— Так, — почулося з іншого боку, тон був іще різкий, та в ньому вже вгадувалася нотка страху.
— Цю особу було зареєстровано як Антонію Міхелич, і, за моїми даними, у Бохині двадцять третього грудня вона святкувала свій вісімнадцятий день народження. Я хотів би це з’ясувати і поговорити з паном Міхеличем раніше, ніж наберу номер його дружини, якій, я підозрюю, не вісімнадцять років.
— Пан Міхелич вам зателефонує відразу після прибуття у Шереметьєво, — відповів жіночий голос, цього разу без пауз.
— І коли це буде?
— Літак має приземлитися о третій, а тоді... Думаю, через п’ятнадцять хвилин. Можемо домовитися на пів на четверту?
— Так. І мені також потрібен номер вісімнадцятирічної Антонії, бо я маю і їй поставити кілька запитань.