Ліворуч тягся скелястий буро-зелений берег острова Меангуери, потім виринула Меангуеріта. Цей острівець був оточений підводними рифами, проте катера «Рубен Даріо» Пінеро не бачив. Очевидно, катер таки затонув, але в промінні ще низького сонця не можна було його побачити, дарма, що глибина не перевершувала тридцяти футів. Доведеться викликати водолазів. І раптом просто під собою Пінеро побачив у траві чоловіка. На нозі в нього біліла велика пов'язка, а поряд лежала зброя з боєприпасами. Пінеро наказав приземлитись на безпечній відстані, а сам по рації лагідним тоном заговорив до Гундлаха. Хоча цей тип завдав йому стільки неприємностей, Пінеро хотів узяти його живим, не застосовуючи сили.
Він намагався тримати себе в руках, але відчував, як його поступово охоплює лють. Майор Фітцрой доводив, ніби Гундлах загалом непоганий хлопець, його тільки треба було не примушувати, а переконати, ось тоді він міг би принести чимало користі! Але хіба Пінеро мав час на вмовляння? Та й Гундлах ставився до них різко вороже, про те свідчили всі його вчинки. Навіть особисто йому залив стільки сала за шкуру… «Спокійно, спокійно», — сам себе тепер умовляв Пінеро. Щоб не надто розчаровуватись, він думав про завдання, яке дав Гундлахові; завдання було настільки складне, що навряд чи Пінеро мав право сподіватись на його виконання. Адже Нікарагуа — це заразна бацила. Спочатку сандіністам допомагали Гондурас і Сальвадор. Між цими країнами існували дружні стосунки, багатьох людей, незважаючи на державні кордони, єднали родинні зв'язки, спільна мова, спільне почуття антиамериканізму, однаково непокірлива вдача. Тепер сандіністи зміцнювали свою армію, в них були ще свіжі спогади про власну боротьбу, революційна ідеологія й безробіття сприяли готовності народу до дії. Боєприпасів, узятих як трофеї в сомосівської національної гвардії, вистачало для окремих бойових операцій — чому ж тоді не спробувати розворушити осине гніздо в Сальвадорі?
Ні, ідея була правильна, але погано підготовлена. Завинили в цьому і майор Фітцрой, і Джексон, та й сам він, Пінеро, припустився чималих прорахунків. Діяли поспіхом, Гундлахові не дали навіть адресу представників Фронту національного визволення в Манагуа, а це насторожило місцеві власті. Та й чи мав право цей німець, який був лише перекладачем Ортеги, виконувати таку відповідальну місію? Якби в нього хоч часу було більше, принаймні днів зо три, щоб знайти підхід до впливових людей. За таких обставин навіть те, що він роздобув порожній катер, можна було вважати неабияким досягненням. Нікарагуанський катер з промовистою назвою «Рубен Даріо» — чудовий, незаперечний доказ! Тільки де ж той катер тепер?.. Можливо, лежить на морському дні, а може, його перекинула хвиля припливу і віднесла хтозна-куди, позмивавши всі ящики зі зброєю?
Вертоліт почав приземлятись, Пінеро чув слова Гундлаха, який повідомив, що шкіпер накивав п'ятами, хоча й отримав п'ять тисяч доларів. Коли вертоліт опустився на землю, Пінеро вистрибнув з кабіни й, тримаючи в руках портативну рацію, попрямував хащами до Гундлаха. Попереду скрадалися рейнджери. Пінеро був натомлений і лютий, колюча гілка подряпала йому шию, але він і далі перемовлявся з Гундлахом, хоча той зумисне його дратував. Почав з уїдливих натяків про зелений берет і чорний пояс, згадав про його службу у ВВВ, а звичайнісіньку невдачу назвав «успішною операцією».
Це було занадто, такого Пінеро вже не міг витримати. Він ще не бачив Гундлаха, але за кожним кроком його дедалі більше розбирала лють. Хрипким голосом він наказав, щоб Гундлах відкинув подалі зброю, хоч і не був упевнений, що той виконає його наказ. Пінеро вирішив відповісти на зухвалість німця якомога дошкульніше. Забувши про все, він вже не добирав слова, не контролював тон свого голосу. Роздратування виповнило його душу, переростаючи в зненависть. Цупке листя кущів дряпало по обличчі, а тоді він ще й почув зухвалі слова Гундлаха про магнітофонну плівку, здатну вибухнути бомбою.
Пінеро не тямив себе від люті. Він вже ладен був стріляти у відповідь на ті слова, але згадав, що Гундлах йому ще потрібен, і вирішив не знищувати його фізично, а натомість завдав психічного удару, збрехавши, що Гладіс уже схоплено і її катують. Гундлахові наче заціпило, він, мабуть, знав, як служба безпеки ламала її силу волі, — спочатку добре порахувавши кістки, а потім ще й піддавши електрошокові. Таких тортур не витримувала жодна людина, ніхто не виходив звідти неушкодженим — особистість просто деформувалась, перетворювалася в ніщо. Гундлах мав про це знати, якщо він лежав з нею в постелі. Не без утіхи подумавши про це, Пінеро перевів подих, але ту ж мить пролунала довга черга. Пінеро припав до землі, над ним просвистіли кулі, збиваючи листя й гілки. Лежачи долілиць, Пінеро збагнув, що зайшов надто далеко, але відступати було пізно. Він уже нічого не міг удіяти. Рейнджери відкрили вогонь без його команди, а Гундлах змінював магазин за магазином.