Географічний діапазон роману «П'ять життів доктора Гундлаха» не обмежується лише однією країною. Зображені події письменник прагне передати у широкому міжнародному контексті. Посилаючи свого героя в небезпечну мандрівку, автор здобуває можливість відтворити вибухонебезпечну атмосферу в масштабах всієї Центральної Америки, яка, за висловом одного з персонажів, «стоїть на порозі революції». У романі відчувається, якою притягальною силою для гноблених є соціалістична Куба, — вона втілює в собі те світле майбутнє, заради якого самовіддано борються патріоти інших країн. Показано перші кроки по новому шляху народу Нікарагуа, що тільки-но позбувся панування диктатора і ката Сомоси. Письменник оцінює і той ентузіазм, з яким вирішуються складні проблеми, що дісталися в спадок від недавнього минулого, і ту обачність, гнучкість у політиці, яку виявляють керівники молодої республіки, щоб не дати жодного приводу для провокацій і воєнної агресії проти своєї країни. А переносячи дію до Західної Європи, Шрайєр переконує, що справедлива боротьба сальвадорського народу проти кривавої хунти і її покровителів набуває широкого розголосу, користується рішучою моральною підтримкою світової прогресивної громадськості.
З неабиякою вигадливістю письменник розставляє перед своїм героєм численні перешкоди, влаштовує для нього нові й нові випробування, які потребують граничного напруження фізичних і душевних сил. І хоча Гундлах розкривається передовсім у вчинках, а не в рефлексіях, у романі досить повно відтворюється і його внутрішній світ. Безпосередня дія ущільнена до кількох місяців, однак перед читачем проходять по суті всі головні етапи життя героя.
У студентські роки Гундлах був учасником заворушень, які, зародившись в університетських аудиторіях, вихлюпнулись на вулиці західноєвропейських міст, брав участь у сутичках з поліцією. Тоді він «посилався на Маркса», підтримував лівих. Та потім Гундлах зовсім перемінився — відмовився від бунтарських поривань молодості, дозволив буржуазному суспільству приручити себе, механічно «робив кар'єру», вдовольнився становищем середньої руки службовця і прагнув до спокійного, ситого життя з доступними для його гаманця розвагами й насолодами. Тільки десь на самому дні його душі ще жевріла нерозтрачена «жадоба діяльності». І вона пробуджується в героєві у нових для нього обставинах. Зіткнувшися з дійсністю Сальвадору, Гундлах немовби руйнує ту оболонку, яка надійно «відгороджувала його від навколишнього світу».
Безперечно, дається взнаки і Гундлахове обурення «нечесною грою» американців у справі Дорпмюллера, і його співчуття до простих сальвадорців. Та головним каталізатором, що зумовлює повий спалах політичної активності героя, стає молода сальвадорська патріотка Гладіс Ортега. Розумна, освічена, вродлива, вона випромінює революційну пристрасть, ідейну переконаність, готовність на самопожертву заради високої мети, якій присвятила своє життя. Навіть смерть чоловіка — партизана, який загинув у сутичці з солдатами, не змусила Гладіс замкнутись у власному горі, — здолавши біль особистої втрати, вона продовжує боротьбу. Сам шеф хунти з повагою відгукується про неї, називаючи її «незвичайною жінкою».
Інтерес Гундлаха до Гладіс, пробуджений її загадковістю, трансформується у щиру симпатію, що, в свою чергу, переростає у любов. І це глибоке почуття до жінки — перше справжнє в житті героя — спонукає Гундлаха не вагаючись прийняти її пропозицію і допомогти борцям за свободу сальвадорського народу, зробити свій внесок у формування Фронту національного визволення імені Фарабундо Марті. Підкреслимо, герой робить це не так з ідейних міркувань і переконань, як із особистих мотивів. Та при цьому він відкриває в собі здатність на відчайдушні, ризиковані вчинки, переживає свою другу молодість.
Якщо Гладіс Ортега — добрий ангел Гундлаха, то агент приватного детективного бюро, зв'язаний з американськими спецслужбами Пінеро — його злий геній. Всюдисущий Пінеро постійно переслідує героя, не раз пробує зробити його співучасником брудних справ і кінець кінцем стає безпосереднім призвідцем смерті Гундлаха, Пінеро показаний лише в його чисто функціональній ролі — як слуга й захисник несправедливого режиму, його образ перетворюється в романі на втілення абсолютного зла.
Незадовго до своєї загибелі Ганс Гундлах згадує цілих п'ять життів, які він прожив за короткий час, — настільки насиченими найрізноманітнішими подіями виявилася доля героя останні кілька місяців. Гундлах піднісся над своїм повсякденним рутинним існуванням, віднайшов втрачений сенс життя.