Сильні слова, Гундлах прочитав їх, Гладіс відповіла, що в них суміш здорового глузду й опортунізму, цьому панові закортіло бути на боці переможців; вона йому просто не вірила. Гладіс повільно пила сік, удаючи, що її все мало цікавить; вона порадила і йому взяти себе в руки, щоб не звертати на себе увагу пасажирів. Проте й Гладіс над силу приховувала збудження, хоч і намагалась невимушено всміхатися. Ненароком навіть зачепила склянку, чого раніше з нею не траплялося. Дивлячись на її широкий, наморщений лоб, Гундлах намагався розгадати її думки; йому здавалось, ніби вона тріумфує.
Їх знову запросили до літака. Вони проскочили під нестерпним сонцем і сіли на свої місця. Преса Нікарагуа була стриманішою, проте й там сторінки були сповнені ентузіазму. Подробицям про наступ сальвадорських партизан тут відводилося більше місця, ніж у газетах Панами. Проте, враховуючи власний досвід, кореспонденти Нікарагуа писали й про труднощі, пов'язані з переходом до вирішального наступу.
— Симпатична країна, — сказав Гундлах, коли літак вирулював на старт. — Шкода тільки, що вона не межує з твоєю.
В «Пренсі», рупорі буржуазних кіл Манагуа, було надруковано: хоч страйк і вивів з ладу 25 великих підприємств Сан-Сальвадора, проте до центру хвиля страйків майже не дійшла. Багато магазинів працює, всі державні службовці на місцях. Військові патрулі і праві екстремісти грабують населення. В передмісті Мехіканос, де в суботу й неділю точилися запеклі бої, настало затишшя. Тут армія не відступала, відбивши наступ; населення й досі в паніці. Сальвадорці побоюються, щоб режимові не прийшла допомога з Гватемали й Гондурасу. Згідно з повідомленнями преси, під Тегусігальпу вчора передислокувався десятий батальйон повітряних десантників. Він приведений у стан бойової готовності. Можливо, все це підпорядковано тій же меті.
— Ми скоро будемо в Тегусі.
Гладіс назвала столицю Гондурасу скороченою формою, наче місцева жителька. В її граційно-недбалій позі було надміру незворушності. Хоча Гундлах багато зробив для успішного завершення їхньої місії, проте ж вона була головною дійовою особою й тепер знову ніби ввійшла в роль. Все було як і на початку їхньої подорожі, Гладіс у всьому бачила початок кінця режиму: військовий апарат розвалюється, адміністрація майже розпущена, в чому ж тут можна сумніватись? Адже тепер вже піднявся й народ… Наполеон Дуарте ніколи не здобував перемогу, глузливо думала вона. Ще починаючи від різдва, він втратив владу. Посміховисько, та й годі! Слова «біль», «помилковість» і «трагічність» дедалі частіше з'являються в його промовах. «Наполеон Дуарте дуже сумний», — сказав він учора ввечері про себе від третьої особи, виступаючи по радіо. Потім, усміхнувшись, немов місцевий князь, патетично додав: «Я виконую свій історичний обов'язок». Хоч його промова й звучала бундючно, проте була схожа на лебедину пісню. Його старт керівні кола США вітали в стилі астрономічного відомства HACA: 22 грудня об 11 годині 10 хвилин приступив до виконання державних обов'язків, о такій-то годині виступив з тронною промовою, тоді-то поставив свій перший підпис. Схоже було, ніби повідомлялось про комету, що несподівано з'явилась у всесвіті, або про запущену на орбіту Землі ракету. А тепер?
— Тепер він тривожиться про м'яку посадку, — мовив Гундлах, сам помітивши, що його жарт вийшов невдалим. Приховуючи в собі якийсь подвійний зміст, він був дещо схожий на гумор приреченого до шибениці. Коли літак через двадцять хвилин знову піднявся в повітря, в Гундлаха похололо на серці. Він на превелику силу приховував свій неспокій. Гладіс аж сяяла рішучістю й відвагою, але цього разу те сяйво його зовсім не зігрівало, воно здавалося чужим і далеким від дійсності. Гундлах укотре подумки перебіг схему їхньої дороги: з аеропорту до столичного готелю «Майя», там, щоб замести сліди, найняти машину й дві години їхати автострадою Інтерокеаніка на південь, потім звернути праворуч і Панамериканською автострадою прямувати до самого Ла-Бреа, ну а там уже поряд кордон. Він розтягся кілометрів на триста, осторонь від доріг, і майже не охоронявся; тут була широка зона звільнених районів, небезпека могла загрожувати хіба з повітря.