— Щось у вашій підсвідомості намагається з вами зв’язатися, Саллі. Потрібно відкритися, щоб ви могли сприймати сили у вашій свідомості, які намагаються допомогти.
— Я не розумію, про що ви, докторе Еш.
— Я можу допомогти, Саллі, але розуміння та зцілення повинні виходити від вас. Які думки у вас викликає Сіндерелла?
— Смерть.
— Чому?
— Вона була моїм кошеням, і вона померла.
— Як?
— Я не пам’ятаю. — Та коли вона це сказала, по щоках почали котитися сльози. — Я так багато всього не пам’ятаю.
— Які ж думки у вас викликають танці?
Вона ніяково засовалася на місці, а після довгої тиші промовила:
— Зачекайте, я дещо згадала про Сіндереллу. Мені спало на думку ім’я Деррі. Я назвала одну зі своїх ляльок Деррі, від середньої частини… Ой, я вам це вже розповідала?
— А ви пам’ятаєте, як розповідали?
— Ні. Просто якесь відчуття, ніби я могла розповідати. То це правда?
— Так, — сказав він. — Поки були під гіпнозом, але коли вийшли з нього, то не запам’ятали нічого з того, що говорили під час сеансу.
— Це те саме, що й ці провали. Я не пам’ятаю, що казала чи робила, тільки якісь туманні відчуття. — Вона знову замовкла.
— Ви збиралися будувати асоціації до танців.
Саллі отупіло глянула на нього.
— Хіба?
Роджер усміхнувся та кивнув.
— А тоді ви заблокували це, і раптом відійшли від теми.
Вона прилягла на кушетку й відчула, як вага тіла тисне на шкіру, ніби хотіла втопитися в ній.
— Я не вмію танцювати, — сказала вона. — Ніколи не вміла. Я незграбна. Не маю відчуття ритму. Ненавиджу танці.
Він чекав, киваючи. Її пересмикнуло. Образи сну заповнили зір — тіниста постать із довгим рудим волоссям, що шалено витанцьовувала, й у голові вигулькнуло ім’я Белла.
— Я була з одним зі своїх керівників минулого вечора. З Еліотом. Він розповів мені, що я танцювала і називала себе іншим іменем.
— Яким іменем?
— Белла.
— Ви використовуєте це ім’я?
— Ні. Звісно, що ні. Колись у мене була лялька на ім’я Белла…
— Чому ви зупинилися?
— Думаю, це я вам також розповідала.
Він кивнув.
— Ви розказали мені імена ваших ляльок.
— Під гіпнозом?
— Так.
— Чому я цього не пам’ятаю?
— Тому що вони у вас асоціюються з болем. Ви не хотіли пам’ятати.
— Але я мушу згадати для того, щоб мені покращало, правда?
— З часом, — сказав він. — Воно до вас повернеться. Не варто поспішати.
Саллі опустила очі в підлогу.
— Я вам розповідала, що ті ляльки потім стали моїми уявними друзями, що я з ними розмовляла і вдавала, ніби вони мені відповідають?
— Ви згадували, що до вас говорила Белла.
— Вони не розмовляли між собою. Тільки зі мною. І я ніколи нікому про них не розказувала. Я створила уявний клуб і назвала його «Таємна п’ятірка». Там були Деррі та Белла… й інша, яку звали Нола… Я… я не пам’ятаю останньої… бешкетниці. Ми проводили зустрічі, я розливала уявний чай по уявних горнятках, ми їли уявне печиво савоярді[36] та розмовляли про школу, хлопців та інші важливі речі.
— Що сталося з цими уявними друзями?
— Не знаю.
— Коли ви востаннє з ними бачились чи розмовляли?
— Думаю, клуб розпався, коли я почала зустрічатися з Ларрі.
– І коли це було?
— Після того, як я закінчила школу.
— Як ви розформували «Таємну п’ятірку»? — запитав Роджер.
Саллі повернулася, щоб подивитися на доктора Еша, міркуючи, чому довірилася йому настільки, що розповідає таємницю, якою ще ні з ким не ділилася. Він уважно дивився на неї, стурбовано звівши брови.
— Я сказала, що більше вони не потрібні, — промовила вона. — Та Деррі відповіла, що не все так просто. Вона сказала, що коли їх вже створили, вони не можуть просто так зникнути. А Нола наполягала, що вони також мають права.
– І що ви зробили?
— Я силою виштовхнула їх зі свого розуму. Я постійно себе чимось займала.
Він кивнув, щоб вона продовжувала.
– І тоді провали в пам’яті стали гіршими. Я втрачала тривалі періоди часу, а люди розповідали мені, що я робила речі, яких зовсім не пам’ятала. Речі, які, я знала, ніколи б не зробила… як-от…
— Як-от, що?
— Як-от Еліот сказав минулого вечора, що я називала себе Беллою і танцювала весь вечір.
— Як ви думаєте, Саллі, що все це означає?
— Не знаю. Я думала, що божевільна, але ви кажете, що ні.
Він похитав головою та сказав дуже твердо:
36
Савоярді (англ. ladyfingers — дамські пальчики) — довге бісквітне печиво, просочене сиропом або лікером.