Зранку Саллі прокинулася в кріслі перед телевізором та запанікувала. Зателефонувала оператору, щоб дізнатися сьогоднішню дату, і з полегшенням зрозуміла, що не втратила й дня.
Після чашки кави та кукурудзяного кексу вона вирішила знайти роботу. Саллі не була впевнена з чого почати й продовжувала розмірковувати про щось на кшталт попередньої роботи, на якій вона керувала машиною, що вичавлювала пластикові рукоятки на викрутки.
Я вже давно облишила спроби говорити з Саллі, бо вона лякалася голосів у голові. Але я зрозуміла, якщо на чомусь сильно зосереджуюся, то можу впливати на неї. Я пригадала табличку «Шукаємо офіціантку», яку бачила в ресторані «Шлях із жовтої цегли», що на Іст-Сайді[15], кілька днів тому, коли виходила на пробіжку. Тож я зосередилася на назві цього місця. Спочатку це не подіяло, бо вона просто взяла в руки «Жовті сторінки»[16]. (Ну хоч колір правильно вгадала!) І Саллі почала обдзвонювати ресторани, що починалися на літеру «А», з питанням, чи не потрібна їм досвідчена офіціантка. Я зрозуміла, що так вона ніколи не дістанеться до «Ш». Тому спробувала ще раз, зосередилася дужче й побачила, що вона заплутується все більше й більше. Нарешті я просто прокричала: «Потрібна офіціантка в ”Шляху з жовтої цегли”!»
Саллі так злякалася, що аж впустила слухавку, яку не піднімала, а тільки вирячилася на неї. Тоді вона взяла її та кілька разів промовила «Алло?», думаючи, ніби то оператор чи ще хтось заговорив до неї з телефону, проте звідти долинав лише довгий гудок. Тоді все стало зрозуміло, й вона пробігла пальцями по списку ресторанів, доки не дісталася «Шляху з жовтої цегли» на розі Сімдесят четвертої та Третьої авеню. І, дякувати Богу, там було велике оголошення: КАФЕ ТА РЕСТОРАН, РОЗВАГИ ТА НІЧНІ ТАНЦІ. Вона зателефонувала й зв’язалася з якимось Тоддом Крамером, який представився одним із партнерів, та сказав, якщо її цікавить робота, нехай прийде на співбесіду.
Саллі пробігла очима свій гардероб, міркуючи, що було б добре одягти на співбесіду щодо роботи. Я намагалася переконати її взяти Нолин коричневий брючний костюм або мою синю сукню. Але вона вдягла твідове плаття в ламану клітинку, яке більше підійшло б якійсь матроні, тому я вмила руки. Який сенс докладати зусиль?
«Шлях із жовтої цегли»[17] мав довжелезний жовтий навіс, що тягнувся від вулиці до подвійних скляних дверей. Саллі пройшлася під ним та попрямувала килимом із жовтої цегли вниз сходами через коридор повз двері, підписані «жувачі» та «жувачки», і дійшла до жовтого спірального візерунка перед баром Смарагдового міста, біля якого дебелий бармен витирав склянки. Всередині було темно, світилося лише над столом навпроти танцмайданчика, за яким кілька чоловіків грали у карти.
Місце мало вигляд надзвичайно вишуканим та гламурним, і Саллі злякалася й вже було хотіла піти.
— Чимось допомогти, прошу пані? — спитав бармен.
— У мене запланована зустріч із містером Тоддом Крамером. Щодо вакансії офіціантки.
Бармен показав своєю ганчіркою на столик із картами.
— Білявий мужик.
— Може, мені не варто турбувати його, коли він грає в карти?
Бармен придивився до плям на склянці.
— У такому разі ви з ним так і не побалакаєте.
Саллі вагалася між варіантами перервати гру чи піти без співбесіди. Врешті-решт, стиснувши сумочку, вона попрямувала до столу, ніяковіючи через гучне цокання підборів на порожньому танцполі.
Чоловіки підвели голови, коли вона наблизилась до столу. Вродливий блондин із високим чолом і найблакитнішими очима, які вона коли-небудь бачила, безтурботно тримав у зубах зубочистку. Він нагадав їй фільм про азартного гравця на річковому судні[18], от тільки цей був одягнений у джинси та зім’яту денімову сорочку.
— Містере Крамер?
Той відвів погляд від карт, без особливого зацікавлення зміряв її очима, а тоді знову втупився у свою «руку»[19].
— Піднімаю на п’ять, — сказав він та кинув на стіл кілька зубочисток.
Його голос був, на диво, м’яким та низьким.
— Вибачте, що турбую вас, — почала вона. — Я — Саллі Портер. Я вам телефонувала з приводу вакансії офіціантки, але я могла б прийти піз…
16
Yellow Pages — довідник із телефонами підприємств та організації, як правило, сектора обслуговування.
17
The Yellow Brick Road — алюзія на культовий американський фільм-мюзикл «Чарівник країни Оз» (1939), знятий за романом Френка Баума. Дорогою з жовтого каменю подорожували головні герої — жувачі, а Смарагдове місто — одна з локацій.
18
Імовірно, Саллі згадує фільм «Меверік» (1994) — комедійний вестерн режисера Річарда Доннера з Мелом Гібсоном у головній ролі.