— Ви певні в цьому?
— Так… У всякому разі… так мені здається…
— Підемо зараз туди. Ви повинні бути абсолютно переконані, розумієте?
Усе ще заперечуючи, Мередіт пішов уперед. Він відімкнув двері, розчинив ставні. Пуаро сказав йому:
— Та-акс, добродію! Ви показали відвідувачам найцікавіші препарати з рослин. Заплющіть на хвилину очі і подумайте…
Мередіт слухняно підкорився. Пуаро витягнув із кишені носову хустину і поволі помахав нею. Блейк з легким тремтінням ніздрів промимрив:
— Так, так… Дивно, як відновлюються спогади! Керолайн була, пригадую, в платті світло-кофейного кольору. Філ мав нудний вигляд… Він завжди вважав мою пристрасть ідіотською…
— Тепер зосередьтесь, — сказав Пуаро, — Ви підете в бібліотеку, де будете читати уривок про смерть Сократа… Хто перший виходить із кімнати?
— Ельза і я… Так!.. Вона перша вийшла за двері. Я одразу ж за нею. Ми розмовляли біля одвірків, чекаючи, поки підійдуть останні, щоб я міг зачинити двері. Філіп… Так, Філіп був наступний. І Анжела. Вона запитувала Філіпа щось про биків і ведмедів. Вони пройшли через хол разом з Еміасом. Я залишився, чекаючи, зрозуміло, Керолайн.
— Отже, ви цілком упевнені, що останньою була вона. Ви бачили, що вона робила?
Блейк заперечливо похитав головою.
— Ні, я стояв спиною до кімнати і розповідав Ельзі свої надоїдливі спостереження про те, що деякі рослини треба збирати під повний місяць у відповідності з старими повір'ями. Вийшла поспішливо Керолайн, і я замкнув двері.
Він замовк і поглянув на Пуаро. Той поклав хустинку до кишені. Мередіт з неприємністю поморщився і подумав: «Чесне слово, цей тип вживає духи!»
— Я абсолютно впевнений у такій черговості. Ельза, я, Філіп, Анжела і Керолайн.
Пуаро сказав:
— Все чудово сходиться… Я хотів би влаштувати тут зустріч колишніх відвідувачів. Гадаю, це не буде важко?
— Слухаю, — сказала Ельза Діттишем з майже дитячою цікавістю і нетерпінням.
— Я хотів поставити вам одне запитання.
— Будь ласка.
— Після того, як усе, тобто процес, скінчилося, Мередіт Блейк просив вашої руки?
Ельза уважно подивилася на нього. Погляд її був презирливий.
— Так… А що?
— Ви були здивовані?
— Чи була я здивована?.. Вже не пригадую.
— Що ви сказали йому?
Ельза засміялася:
— А що, по-вашому, я могла йому сказати? Після Еміаса — Мередіт… Було б смішно! Це була дурниця з його боку. Він завжди був трохи дивакуватий. — Нараз вона посміхнулася. — Він хотів оберігати мене — «турбуватися про мене»… Думав, як і всі інші, що судові засідання були для мене страшним іспитом. Репортери! Викрики натовпу! Бруд і лайка, якою мене супроводжували… Бідний Мередіт! Який тупак!
І знову розсміялась.
Еркюль Пуаро знову зіткнувся з проникливим поглядом мадемуазель Уільямс і знову відчув, що роки ніби відступають, залишаючи його, сором'язливого і лякливого хлопчика, перед лицем учительки.
— Є ще одне запитання, яке мені хотілося задати.
Мадемуазель Уільямс дала зрозуміти, що готова вислухати.
— Анжела Уоррен була спотворена ще зовсім маленькою. В моїх замітках є на це натяки. В одному місці стверджується, що пані Крейль кинула в дитину прес-пап'є, в іншому сказано, що лом… Яка з цих версій правильна?
Мадемуазель Уільямс жваво відповіла:
— Я ніколи не чула про лом. Правильна перша версія.
— Хто вас про це інформував?
— Сама Анжела. Ще на початку нашого знайомства вона добровільно про це розповіла.
— Що вона сказала вам дослівно?
— Вона показала шрам, а потім сказала: це мені зробила Керолайн, коли я була маленькою. Вона кинула в мене прес-пап'є. Ніколи не натякайте про цей випадок в її присутності. Прошу вас! Це її страшенно нервує.
— А пані Крейль пригадувала коли-небудь про це?
— Зрідка. Вона передбачала, що я в курсі справи. Пригадую, одного разу мені сказала: «Я знаю, що ви вважаєте, ніби я занадто балую Анжелу, але ж у мене вічне почуття, що ніщо не може винагородити зло, якого я їй завдала…» І іншого разу: «Коли знаєш, що на все життя спотворив іншу людину, — це найтяжче ярмо, яке будь-хто може нести…»
— Дякую вам, мадемуазель Уільямс. Це все, що я хотів знати.
Сесілія Уільямс мовила різким голосом:
— Я вас не розумію, пане Пуаро. Ви показали Карлі мій звіт про трагедію?
Пуаро підтвердив.
— І ви все ж вважаєте?..
— Подумайте. Проходячи повз лавку торгівця рибою і бачачи у вітрині дюжину риб, ви вирішуєте, що то справжні риби, так? А от одна з них могла виявитися бутафорією.