Капітан Халл добре розумів це.
Під час третьої атаки Хоуіку вдалося лише послабити удар, але не уникнути його. Смугач зачепив вельбот своїм величезним спинним плавцем. Поштовх був такої сили, що Хоуік шубовснув на дно шлюпки.
– Хоуік! Хоуік! – загукав капітан Халл, який сам ледь втримався на ногах.
– Я тут, капітане! – встаючи відповів боцман.
Раптом він помітив, що при падінні зламав посередині кормове весло.
– Візьми інше! – крикнув капітан Халл.
– Є! – відповів Хоуік.
Цієї хвилини вода неначе закипіла і за декілька сажнів від шлюпки з’явилося китеня.
Смугач його побачив і швидко поплив до нього.
Це могло лише підвищити запеклість сутички, адже тепер смугач змушений боротися за двох.
Капітан Халл кинув оком в бік «Пілігрима» і несамовито замахав вимпелом, прив’язаним до багра.
Але що міг зробити Дік Сенд такого, що не зробив досі за першим сигналом капітана? Вітрила «Пілігриму» було налаштовано і вітер почав наповняти їх. На жаль, шхуна не мала мотора, який міг би прискорити її хід. Для того, аби спустити на воду ще одну шлюпку і відправитися на допомогу капітану, знадобилося б занадто багато часу, та й капітан особисто заборонив Діку Сенду покидати корабель, щоб не сталося. Все ж Дік наказав спустити кормову шлюпку і повів її за вітрильником на буксирі, аби капітан та його товариші змогли за необхідності скористатися нею.
Цієї миті, прикриваючи своїм тілом дитинча, смугач знову перейшов в атаку. Цього разу він стрімко кинувся прямо на шлюпку.
– Увага, Хоуік! – востаннє вигукнув капітан Халл.
Проте боцман, повністю роззброєний, замість кормового весла, довжина якого додавала гребцю сили, тримав у руках звичайне, доволі коротке весло.
Він намагався розвернути вельбот.
Це виявилося неможливим.
Матроси зрозуміли, що це – кінець. Вони схопилися на ноги та закричали. Можливо, цей сповнений відчаю крик долинув до «Пілігрима»…
Страшенний удар хвостом небаченої сили підкинув шлюпку в повітря. Розламавшись на три частини, вона впала в чорторий, збурений китом.
Бідолашні матроси, попри важкі поранення, могли б втриматися на поверхні, якби вхопилися за уламки вельбота.
Саме так і зробив капітан Халл і навіть допоміг боцману Хоуіку вчепитися за той самий уламок…
Але кит повернувся і знову кинувся на них, можливо, в передсмертних судомах люто забив хвостом по скаламученій воді, на якій намагалися ще втриматися матроси…
Впродовж декількох хвилин нічого не було видно, окрім водяного смерчу, бризок та піни.
Коли за чверть години потому Дік Сенд, який кинувся з неграми в шлюпку, досяг місця поєдинку, там вже не залишилося нічого живого. На поверхні червоної від крові води плавали лише уламки човна.
Розділ дев’ятий. Капітан Сенд
Жалість та жах – перше, що відчули пасажири «Пілігрима» після катастрофи. Загибель капітана Халла та п’ятьох матросів приголомшила усіх. Все відбулося в них на очах, а вони були безсилі допомогти своїм побратимам!.. Дік та його супутники не встигли вчасно навіть для того, щоб витягти з води поранених, проте ще живих людей і підставити корпус корабля під удари розлюченого кита!
Океан поглинув капітана Халла та його матросів.
Коли «Пілігрим» нарешті наблизився до місця катастрофи, місіс Уелдон стала на коліна и простягнула руки до неба.
– Помолімося! – промовила вона.
Малий Джек зі сльозами на очах став поряд. Нещасна дитина, він все зрозумів. Дік Сенд, Нен, Том та решта негрів стояли, похиливши голови. Усі повторювали слова молитви, якою місіс Уелдон зверталася до Бога, благаючи його змилостивитися над тими, хто щойно постав перед ним.
Потому місіс Уелдон звернулася до своїх супутніків:
– Друзі, тепер попросімо Всевишнього сили та мужності для нас самих!
Дійсно, вони потребували допомоги Всевишнього, адже їхнє становище було вкрай важким.
Корабель втратив і капітана, і матросів. Загубившись посеред безкрайнього тихоокеанського простору, за сотні миль від найближчого острову, він безпорадній проти вітру та підводних течій.
З чиєї злої волі «Пілігрим» зустрів цього кита? Яка мана спонукала бідолашного капітана Халла, зазвичай такого обачливого, піти на такий страшний ризик заради того, аби поповнити трюми?
В історії китобійного промислу випадки, коли гине весь екіпаж шлюпки і нікого не вдається врятувати, нараховують одиниці.
Безумовно, загибель капітана Халла та його товаришів виявилася великим нещастям!
На «Пілігримі» не залишилося жодного з колишнього екіпажу.