Вони потрапили в... замкнутий простір... яйцеподібну бульбашку чорної енергії, крупнішу від більшості планет. Бульбашка прозора; органічний хаос мегасфери росте, і міниться, і займається своїми втаємниченими справами поза темною межею вигнутої стіни.
Але те, що там зовні, Брон не цікавить. Її аналог прикипів уважними очима та застиг на енергетичному мегаліті інтелекту, чий прямовисний огром лине перед ними: попереду, вгорі, внизу. Це загалом гора, що бринить світлом та силою, тримаючи їх із Джонні під контролем, піднімаючи їх на висоту близько двохсот метрів понад дном цієї яйцеподібної камери у своїй «долоні», яка ледве схожа на долоню руки псевдоподії.
Мегаліт їх вивчає. В органічному розумінні він позбавлений очей, але Брон відчуває прискіпливість його погляду. Він їй нагадує про ті часи, коли вона відвідувала Міну Ґледстон у Будинку уряду, а та їй подарувала всю силу та потенціал власного погляду.
Раптом Ламію проймає бажання похіхікати, щойно вона уявила себе з Джонні такими собі крихітними Ґулліверами, які зазирнули на чай до Виконавчого директора Бробдінґнеґу. Та вона не гигоче, бо відчуває, що в основі цього істерія, яка так і чекає, аби вирватися назовні схлипуваннями, варто тільки дозволити емоціям поруйнувати те ледве оприявнене відчуття реальності, яке їй допомагало триматися в цьому божевіллі.
[Ви знайшли сюди шлях \\ Я не був упевнений, що ви зможете / схочете зробити це]
«Голос» мегаліту — радше вібрація в скелеті басом-профундо[66], ніж реальний голос у думках у Брон. Це все одно що слухати звуки, із якими перемелюються гори під час землетрусу, а потім спізніло збагнути, що з них насправді творилися слова.
Джонні говорить тим самим тоном, як і завжди: сповненим упевненості, тихим, з добре поставленими інтонаціями та легким акцентом (його тепер Брон упізнає — це давня мова Британських островів на Старій Землі).
— «Я не знав, чи зможу відшукати шлях, Уммоне[67]».
[Ти тримаєш / твориш / бережеш моє ім’я у своїй душі]
— «Згадав, тільки коли звернувся до тебе».
[Твого тіла для повільного часу більше не існує]
— «Я двічі помер після того, як ти створив мене там».
[І який урок ти вивчив / засвоїв у душі / не вивчив зі свого досвіду?]
— «Помирати важко. Але жити ще тяжче».
[Кацу!][68]
Нагородивши їх цим вибуховим епітетом, мегаліт заграв енергетичними кольорами, мінячись із голубих і фіолетових відтінків на червоногарячі, мерехкочучи коронними розрядами і висікаючи весь спектр іскор — від жовтих до біло-голубих спалахів кованої сталі. «Долоня», на якій вони примостилися, здригнулася, просіла метрів на п’ять униз, заледве не скинувши їх у навколишній простір, і знову здригнулася. Десь щось загуркотіло, так немов обвалився високий будинок, так немов гірським схилом скотилася лавина.
Брон не може позбутися нав’язливого враження, що Уммон регоче.
Джонні голосно передає сигнал, намагаючись перебити звуки хаосу:
— «Нам треба дещо зрозуміти. Нам потрібні відповіді, Уммоне».
Брон відчуває, як прискіпливий «погляд» істоти впав на неї.
[Твоє тіло в повільному часі вагітне \\ Ти ризикнула викиднем / непоширенням своєї ДНК / біологічним збоєм / коли відправилася в подорож сюди]
Джонні почав було щось відповідати, але вона взяла його за руку, підняла обличчя до верхніх ярусів велетенської маси перед собою і спробувала сформулювати власну відповідь:
— «Мені не дали вибору. Мене обрав Ктир, торкнувся мене і відправив у мегасферу з Джонні... Ви штучний інтелект? Учасник Корду?»
[Кацу!]
Цього разу ніби ніхто не сміється, але всередині яйцеподібної камери все гримить і двигтить.
[Ти / Брон Ламія / нашарування самопоширюваних / самоневдоволених / самозвеселених білків у нашаруваннях глини]
Їй нічого на це відповісти, тож вона і не відповідає.
[Так / я Уммон із Корду / штучний інтелект \\ Істота з повільного часу / твій товариш-супровідник / це знає / пам’ятає / береже у своєму серці \\ Час короткий \\ Один із вас повинен тут померти \\ Один із вас повинен тут засвоїти урок \\ Питайте]
Джонні відпускає її руку. Він стоїть на тій непевній, тремкій платформі в долоні їхнього співбесідника.
— «Що відбувається в Мережі?»
[Її нищать]
— «Це неминуче?»
[Так]
— «Існує якийсь спосіб урятувати людство?»
[Так \\ Із допомогою процесу / який ви спостерігаєте]
— «Руйнуючи Мережу? Терором Ктиря?»
[Так]
— «Чому мене вбили? Чому знищили мого кібрида, а персону з Корду атакували?»
[Якщо зустрінеш озброєного мечем / зустрічай його мечем \\ Не пропонуй вірша нікому / тільки поету]
Брон витріщається на Джонні. Мимохіть вона надсилає думки в його сторону.
— «Господи, Джонні, ми здолали такий величезний шлях, тільки щоби вислухати драного Дельфійського оракула? Цих двозначностей можна набратися і в політиків Речі Спільної».
[Кацу!]
Усесвіт їхнього мегаліту знову труситься від переймів сміху.
— «То я озброєний мечем? — відправляє сигнал Джонні. — Чи поет?»
[Так \\ Одне від іншого невіддільне]
— «Мене вбили через те, що я знав?»
[Через те / що можна успадкувати / чим можна стати / чим можна зайнятися]
— «Я становив загрозу якомусь із елементів Корду?»
[Так]
— «Я становлю загрозу зараз?»
[Ні]
— «Значить, сенсу в моїй смерті тепер немає?»
[Мусиш / умреш]
Брон видно, як заціпенів Джонні. Вона бере його руки у свої і кліпає в напрямку штучного інтелекту-мегаліту.
— «Ви можете сказати, хто хоче його вбити?»
[Звісно \\ Той самий / хто організував убивство твого батька \\ Хто випустив кару / яку ви називаєте Ктирем \\ Хто в цей момент убиває Гегемонію Людини \\ Хочете це послухати / дізнатися / вивільнити з душі]
Джонні з Брон відповідають одночасно.
— «Так!»
Корпус Уммона ніби зсунувся вбік. Чорне яйце розширюється, потім стискається і темнішає, поки мегасфера за ним не зникає. Глибоко всередині штучного інтелекту вирують страхітливі енергії.
[Менше світло питає в Уммона //
Чим займається шрамана[69] > //
Уммон відповідає //
Не маю жодного уявлення \\ //
Тьмяне світло тоді каже //
Чому ти не маєш жодного уявлення > //
Уммон відповідає //
Просто хочу зберегти своє не-уявлення]
Джонні впирається лобом у чоло Брон. Його думка ніби шепіт:
— «Ми бачимо аналогію матричної симуляції, що чує переклад, приблизно виражений у мондо та коанах[70]. Уммон — великий учитель, дослідник, філософ і провідник у ТехноКорді».
— «Гаразд. То це його історія?»
— «Ні. Зараз він питає в нас, чи ми справді переживемо його розповідь. Утрата нами невігластва може стати небезпечною, бо наше невігластво — наш щит».
— «Ніколи не була в захваті від невігластва, — Брон махає мегаліту. — Розказуйте».
[Якось менш просвітлений індивід спитав Уммона //
Що є Богоприрода / Будда / Головна Істина > \\
Уммон відповів //
Суха палка-гівнялка]
[Щоби зрозуміти Головну Істину / Будду / Богоприроду
67
Уммон Бунен, він же 
, 862/864, м. Цзясін, Сучжоу, Цзяннаньдундао, Китай — 10.04.949, монастир Юньмень, Ліннань, Китай) — китайський буддійський монах, засновник однієї з п’яти шкіл («домів») чань-буддизму, у якій при навчанні використовувалися досить грубі методи, як-от удари ціпком або гучний крик, при цьому відповіді вчителя часто були напрочуд лаконічними й односкладними. Проіснувала близько трьохсот років, зосереджена в монастирі «Великого Прозріння», згодом була поглинута школою Ліньцзі, що поширилася в Японії під назвою Ріндзай і стала одним із трьох головних напрямків японської версії чаню — дзен-буддизму. У 1943 р. школа Юньмен була відроджена.
68
Йдеться про викрик 
,
69
шрамана 
[sramana], «той, котрий прагне») — релігійний подвижнику Стародавній Індії, мандрівний аскет, чернець; зазвичай, представник однієї з новіших релігій, які відкидали авторитет Вед: джайни, буддисти тощо.
70
форми письмової передачі вчення чань-/дзен-буддистів. Мондо 
), або 
),