Машини з моряками зазвичай зупинялись у кількох визначених місцях, і за півгодини я був у призначеній мені точці, де мене зустрів Суфії.
Він усміхнувся, побачивши мене, весело, але якось хитрувато і хижувато, і мені стало трохи лячно, я навіть його трохи боявся – хто зна, що з цього буде!
Але ми, без зайвих слів, попрошкували нічним містом якимись вузенькими провулками і вуличками і вийшли потім до чудового темного ринку, освітленого тільки каганцями і свічками, із отим майже задушливим духмяним запахом тропічного краю, і врешті десь сіли на велорикшу-бечака, який повіз нас у визначене місце.
Рикша повіз нас на велосипеді, позад якого на двох колесах була надбудована двомісна кабінка, яку можна було закрити покривалом спереду, так що не розрізниш, хто там сидить. За кільканадцять хвилин ми десь зупинилися. Суфії розрахувався, і ми увійшли в якусь, сказати б, просто халабуду без надписів чи оголошень, із безбарвною цератовою завісою замість дверей. У приміщенні, однак, вже горіло світло.
Я зовсім знітився і, якби дістався сюди не сам, певне, втік би зі страху і ніяковості, але Суфії був тут свій.
За кілька хвилин до нас підійшов товстий китаєць в окулярах – китайці більші за індонезійців і світліші шкірою, – завів нас у невеличку кімнатку і звелів зняти штани і показати кінці. Це був лікар. Він переконався, що в нас немає ознак сифілісу чи якоїсь виразної хвороби, і сказав – усе гаразд.
Суфії скерував нас до своєї знайомої. Він вже її попередив, що ми прийдемо разом.
Ми зайшли до кімнатки, де з умеблювання окрім широкого дерев'яного ліжка стояв залізний умивальник з мискою на табуретці, поруч з ним плетене крісло і в незграбній дерев'яній рамці, помальованій в строкаті кольори, висіло старе, в плямах, невеличке дзеркало.
На ліжку напівлежала під майже прозорим покривалом вродлива дівчина. Одразу видно було, що вона цілком гола. Впадало в око, що трохи заяскраво помальована, але приємна і доволі молода, як на вигляд.
– Це Маро, – сказав Суфії. – А це мій друг совєтіко. Він буде з нами.
Маро усміхнулась приязно і легко і стягла з себе покривало. Тепер її голість мене просто шокувала. Бо отак от – зразу.
Я вдивлявся у неї. Гарна постава. Невеличкі але тугі на вигляд груди з великими сосками, тоненька талія і доволі широкі бедра. І жодної волосинки на тілі. Вона була добряче поголена на лобку і під пахвами. Проститутки тут всі поголені. Це обов'язково з різних, особливо гігієнічних, причин. Вологий клімат, піт і таке інше.
Я бачив Суфії голим і дивувався прямому, як і на голові, волоссю на лобку над його чоловічим причандаллям і під пахвами. Волосся там просто стирчало кущем і виглядало якось смішно.
А він з інтересом дивився на мої кучері внизу, також подивований.
Під пахвами чоловіки часто теж голили волосся. Якось це зробив і Суфії, і хихочучи, показав мені голі підпахви.
Я спитав – навіщо?
– Набридло! – сказав він. – Піт смердить і заважає! Так краще. Я це часто роблю. Потім забуваю, а потім знову голюся, коли заважає.
Напевне, непоголена внизу індонезійська жінка виглядає з тими кущами не дуже гарно.
Але завдяки поголеності я вперше міг бачити всю жіночу географію, і власне там, унизу, куди миттєво спрямовувався погляд, і її нижні губи, що лиш трішки випиналися здалека (потім я все розгледів зблизька), були темнішого, майже коричневого кольору, бо на загал шкіра у неї була гарного світло-смаглявого кольору.
Я розгубився від простоти рухів і дій. А Суфії швиденько скинув усе з себе, підморгнув мені – я вже сидів у кріслі – і ліг до неї.
Їхні любощі тривали досить коротко. Вона помасувала його тіло ускрізь, потім почала цілувати дедалі глибше його чоловічі місця, і я думав, що просто на місці вже кінчу від того, що бачив.
Суфії схопив її за груди і почав їх м'яти, потім нахилився до неї, поцілував її в уста. Я бачив, як виструнчився його обрізаний кінець, і чекав, щоби врешті то почалося.
Та ось він вибрався на неї, і вони почали рухатися.
Мені стало просто млосно, і я відвернувся, бо ще трохи – і кінець мій, без усяких доторків, міг не витримати навіть того, що відбувалося.
Але цікавість перемагала усе, я якось стримав себе і дивився, як Суфії рухався, і вже мені хотілося, аби він швидше скінчив і зліз з неї і вже там був би я.
У тому, як звивалося на Маро тонке сильне і пружне смагляве тіло мого приятеля, було щось жахне, відворотне і прекрасне разом. Я не міг відірвати від них погляду, бо ніколи в житті не бачив подібного ні наяву, ні на малюнках чи в кіно. Це видовище вабило і відштовхувало водночас. На тілі Суфії не було і слідів волосся. Сідниці вузькі і пружні, безволосі, як у хлопчика, напружувались і розслаблялись у такт його судомним рухам. Я бачив усе, ніде не було волосся, тільки темно-коричневий колір на його чоловічих місцях і її жіночих трохи відрізнявся від кольору їхніх тіл.