І різні закуски: копчені язикиТа мариновані по-давньому шинки,Та мудро смажену в підлевах мудрих птицю,А понад тим усім панує у світлиці,Як от над озером увечері туман,Розлита в золото саксонських порцелянНа таці дорогій ароматична кава.Про польську каву йде по всіх усюдах слава:За давнім звичаєм багатий кожен дімТримає дівчину, що дивиться за тим,Щоб каву варено найкращого гатунку,Щоб способів таких додать до того трунку,Коли він, як смола, і чорний, і густий,А чистий, мов янтар, і, ніби мед, ясний.Вона ж то й добира найліпшої сметанки,І, розливаючи напій у філіжанки,Сметанку дібрану, в рум’яних кожушках,Окремо кожному розносить по гостях.Вже пані деякі пили раніше каву,І, поки там ловці накинулись на страву —На гуси, на качки, потравку із курчат(Все те приправлене на старопольський лад),Ще й на улюблені в землі Литовській зрази, —Вони наказують подати повні вазиІз пивом вареним, де сир, як білий сніг,Грудками плаває…[44] В кімнатах нетіснихДві згуртувалися незмушені громади:Старіші почали свої статечні радиПро жито, про овес, про зяб, про ранній пар,А дехто і про те, які укази царНедавно підписав. Сопліца й ПідкоморійВсе про політику та про вітчизни горе.З Підкомориною Войщанка при століВорожить: долю всім віщують королі.А в другій хаті — там, звичайно, йде про лови,Та тільки нижчий тон звичайної розмови!Асесор з Реєнтом, окраса всіх ловців,Мовчать і хмуряться, подібні до сичів.Мовчанню їхньому своя була причина:Пригадувалась їм нелюба та долина,Де заєць вискочив — селянський той загін.Обидва їх хорти погнались як один,Але Суддя звелів охоту припинити,Щоб збіжжя людського не сміли толочити.Собаки все-таки пурнули у пашні,Коли ж вернулися — не знать, взяли чи ніІ хто з них наздогнав (якщо догнав) звірятко…З мисливців кожен мав про це окрему гадку.Пан Войський походжав з хлопушкою в руках…Байдужим поглядом блукав він по гостях,Бо інші справи мав і іншу мав турботу:На мухи розпочав улюблену охоту.Лише побачить де котору на стіні, —Скраде — прицілиться — а там уже й по ній.Із Теліменою Тадеуш розмовлятиСпинився у дверях просторої кімнати.Уже розповіла вона про статок свійІ зауважила, що він хоч родич їй,Та дальній, — а Суддя зове її сестроюЗа давнім звичаєм і приязню старою,Бо в Петербурзі ще коли вона жила,То помогла Судді провадити діла,Якісь заплутані,- а він за ті послугиНазвав сестрицею порадника і друга.Нехай зове собі! Адже з дитинних літВін приятель її, близький її сусід!Тадеуш слухає, втішається і мліє…Пішли вже спогади, розпочалися мрії,Аж нагло Реєнтів їх голос розбудив.Він до Асесора свою, як кажуть, пив:«Ще вчора я казав, що з того полюванняЗдобутку не чекай. Панове! Річ останняНа влови їздити, як хліб іще на пні,І хлопську ярину, з хортами, на коніТоптати. Певне, Граф, сусіда наш бувалий,Для того й не прибув, що знає досконалоМисливські правила: скрізь по чужих краяхТого звуть варваром, хто топчеться в просах,Ячмені чи вівсі, полюючи на птицюЧи звіра, не зважа ні на чужі границі,Ні на артикули про термін для стрільців,Хто з зайченятами зайчиху кволу вбивЧи лиса взяв тоді, як саме він линяє.В Московщині — і то цього не дозволяєАні поліція, ані царів наказ:Цивілізація там більша, ніж у нас!»Тендітно голову схиливши, ТеліменаДокинула й собі: «І справді, як на мене,Пан має рацію. Це думка і моя!Хто в Петербурзі жив, як от, скажімо, я,Той зна, що в росіян, ясні мої панове,На кожен випадок закон і суд готовий,Від кари правої нікому не втекти.О Петербурже! Як мене хвилюєш тиУ любих споминах і в образах чудових!У мене навіть план у бюрку є на сховах —Шукать не хочеться… На дачі в літній час(Це те, що хутірцем звичайно звуть у нас)Тамтешнім звичаєм жила я над Невою.Домок чудесний був! (Є й план в моїм покоюУ бюрку). Поруч жив чиновничок малий —Служив десь у суді, чи що. Сусіда мійТримав хорти — і, знай, ганявся за зайцями.Ох, що то за біда — чиновник із хортами!