Пан Тадеуш

Блукали постаті. Ті в чорнім та вузькім,
Ті білі, як хмарок легкий, прозорий дим,
Там — лиса голова, там — капелюш широкий.
Хоч рухається все, але на всьому спокій.
Те нагинається, те ніби у півсні
Іде й не збочує по лінії одній,
У затінку дерев, як у тумані, тоне,
І хилиться усяк, неначе б’є поклони.
Ні слова, ні пісень: глибока тишина,
Мов думка кожного охоплює одна.
Як подорожнього самітного в пустині…
Здається Графові: то єнісейські тіні,[51]
Що в царстві вічному, понуро-мовчазні,
Блукають вік-віків без суму, та сумні.
І хто ж би догадав: ці постаті рухомі
Не з царства привидів, а наші то знайомі,
Що вийшли по гриби на Теліменин клич…
Гриби розшукувать — ніяк не проста річ,
І любить боровик уважність і терпіння:
Тому-то кожен став задумливою тінню.
Звичайно, й одяги не ті, що при столі,
Було одягнено — і в гайовій імлі
Вони одкинули чудні, пістряві плями.
Лише до мод нових найприхильніші дами
Та зо три паничі французький мали стрій.
Не знавши звичаїв, що в простоті сільській
Панують віддавна, прожогом, мов шалений,
Граф задивований побіг у гай зелений.
Грибів удосталь там. Отож молодики
Полюють на стрункі червоні лисички,
Що за дівочність їх литовська пісня славить:[52]
Не точить їх черва, минають мухи навіть.
Шукають панночки ставних боровиків, —
Полковниками їх зове народний спів.
А рижику всяк рад: хоч рижик і скромніший
За інших родичів, зате ж і найсмачніший,
Чи ти соли його, чи на пательні смаж.
Так ходить по траві гурток знайомий наш,
Спустивши голови, напружуючи зори, —
А Войський оддалік збирає мухомори.
Ще єсть погорджені у племені грибів:
Ніхто ніколи їх не смажив і не їв,
Одні-бо не смачні, а другі ще й шкідливі, —
Зате й пишаються незаймано-красиві
Вони на горбику, що зеленню поріс,
Немовби дорогий на скатерці сервіз.
Он, — ніби чарочки, що в них тоненькі ніжки, —
Сріблисті, золоті й червоні сироїжки;
Он, — наче келихи на дорогий шампан, —
Гриби, що лійками їх звуть серед селян;
Високі ковпаки — як кубків дно кругляве;
Нарешті, крізь бур’ян дрібний і кучерявий,
Як та перчичниця з пекучим порошком,
Жовтіє пурхавка. Багато ще кругом
Грибів видніється, а як їх називати —
Те знають лиш зайці та, може, лось рогатий.
Хто зосліпу до них вже й руку простягне,
Той власну помилку розгнівано клене
І заячі гриби розтоптує ногою…
Лиш Телімена йде повільною ходою
І, чуючи якийсь на серці невпокій,
Гриби минаючи і заячі, й людські,
Тривожно голову угору підіймає.
Вже Реєнт вихопивсь, що нібито шукає
Вона не на землі — на дереві грибів
(У серці він таїв якийсь на неї гнів);
Асесор ще злісніш казав, що це самиця
Шукає, де гніздом затишно помоститься
І де свою сім’ю безпечно розвести…
Вона ж, як бачиться, шукала самоти
І від компанії поволі віддалялась…
На взгір’ї дерева густіше посплітались,
І бив з-під каменя на мураву струмок.
 Рясних виднілося багато там квіток,
Щедротно поєних холодною водою.
Струмок, лисніючи, ховався під травою
І тихо бурмотів, неначе немовля
В колисці, де лежать і запашні зілля,
І листя макове, що підстелила мати,
Щоб, накричавшися, дитині тихо спати.
В цім краснім затишку, де сотні любих віт
Шепочуть радісно, як друзі давніх літ,
Так мило спочивать і слухать шум зелений…
Тож Храмом Мрій його назвала Телімена.
Тихенько надійшла і плащ червоний свій
Недбало кинула, — а він на мураві,
Немов червоний цвіт, жаріє. Вільним кроком
Іде самітниця, просовується боком,
Як та купальниця, що, ставши при воді,
То нахиляється і руки молоді
Над синявою хвиль одважно простягає,
То, мов злякавшися, на берег одступає.
Враз, ніби несена в шумливий чорторий,
На плащ свій кинулась, і — наче квіт чудний —
В руках з’явилася французька книжка нбва.
Панчішка, наче сніг, біліє ажурова,
Чорніють кучері, колишуться стрічки,
Сіяє алебастр округлої руки,
І пишний плащ горить між листом смарагдовим:
Так гусінь на верху грушевім чи кленовім

51

Тіні єлісейські — тіні померлих праведників і героїв у Елізії чи Єлізіумі, «потойбічному царстві» (за віруванням давніх греків).

52

«Знана на Литві народна пісня про гриби, що виходять на війну за проводом боровика. В цій пісні описуються властивості їстівних грибів». — Авт.