От — хмара восени, поважна і лінива,Як черепаха та повзе — і довгі гривиПо вітру віються: то смуги дощові.А в літній пишний день раптовий буревій,І туча градова, зокола темно-синя,Блакитна по краях і жовта всередині,Що плине, мов якийсь чудний аеростат,На землю несучи холодний дощ і град!Та навіть і щодня, хоч би й цієї днини,Яка чудесна гра і дивні переміни,Який ховається у нашім небі чар!Біліє, ніби пух, легеньке гроно хмар,Немов спустилися на плеса води синіГусині табуни чи зграї лебедині,А вітер соколом на зграї наліта,Збиває, згонить їх, і нагло виростаІз білих лебедів нове, незнане диво:Розвіявши хвости і розпустивши гриви,Біжать по синяві шалені румаки…Ще хвиля — корабель здіймається стрункий,Із шиї кінської зростають щогли довгіІ білі паруси сіяють, мов корогви».Усі поглянули по тому мимохітьНа небо. Граф почав альбомом шелестіть,Щось зарисовувать… Тадеуш ТеліменіТихенько руку стис… Кінець тій любій сценіПоклав зненацька дзвін, розлігшись по ярах,І голоси людські озвалися в кущахЙому на відповідь. «Отак на світі дзвоном, —Озвався Граф сумним, філософічним тоном, —Усе кінчається: і задуми ясні,І гри невинних літ, і речі запальні, —Все раптом обрива його потужний гомін.І що ж лишається?» А Телімена: «Спомин!» —Та й подала йому малесенький букетІз незабудок. Граф, як рицар і поет,Поцілував його, до серця пригортає…Тадеуш на той час рослинність розхиляє,Що буйно в Храмі Мрій навколо повилась, —І ручка потайки до нього простяглась,Як біла лілія. Він, як бджола до лілій,Припав — і з подивом відчув у ручці білійЯкусь малесеньку записку та ключа.Хоч і не знаючи, що все те означа,Скарби ті з радістю сховав він до кишені.Тут гомін зблизився, і в гущині зеленійЗ’явилися грибів ретельні збирачі,Гуртками й парами додому ідучи,Бо ж зовсім дзвін не був провісником печалі:Ні, у Сопліцівці так на обід скликали.Несуть, хто що знайшов: опеньки, мов квітки,Прегарно в китиці зв'язали панночки,У хустку рижики зібрав пан Підкоморій,У Войського в руках — гігантські мухомори, —І з Теліменою виходять паничі,Нічого в кошиках своїх не несучи.Ввійшли, спинилися і утворили коло.Для Підкоморія найвище місце столуЛишили, бо такий і вік його, й уряд.Він низько кланявся, як каже давній лад,Панам, і паніям, і молоді, і старшим,На покуть ідучи своїм поважним маршем.Праворуч Судія, а ксьондз при ньому ставІ по-латинському молитву прочитав.По чарці випито, усі круг столу сілиІ мовчки холодник литовський жваво їли.Мисливці не смутні були, та мовчазні,Бо кожному із них ввижалось, мов у сні,Як завтра пес його найшвидше зайця вловить, —Тож кожен, мріючи, ні слова не промовить.А Теліменин зір привабливо сіяв:Він то Тадеуша, як полум’я, черкав,То грів Асесора, то Графові всміхався.Так мудрий птахолов, що в гущині сховався,І пастки огляд а, і сильця для щиглів.Мовчали паничі, бо кожен з них хотівВіддатися своїм солодким, ніжним мріям,Таємним замірам і молодим надіям.На незабудки Граф дивився потайки,Тадеуш — згадував лілейний цвіт руки,Ключа й записочку, не читану ще досі.Суддя, дивуючись, що гості безголосі,Лив Підкоморію до келиха вино.Потраву подано останню вже давно, —Ніхто й не їсть її. І раптом карбівничий[57]Убіг, задихавшись, і мов до бою кличе —«Ведмідь, мій паночку!» — на цілий дім кричить.Всі догадалися: свій маточник[58] ведмідьПокинувши, в ліси як гість до них заглянув…Всі стрепенулися, почулись сотні планів,Питання, здогади, накази звідусіль,Та хоч різнилися — єдину мали ціль.«В село! — гукнув Суддя. — Скликать на завтра люди!Хто стане за гучка, тому з роботи будеП’ять днів залічено, і шарварку[59] два дні.Шукайте соцького! Та швидко! На коні!»«Сідлайте Сивого! — озвався Підкоморій. —Нехай котрий летить з запискою до дворуІ привезе сюди в мішку моїх собак,Тих п’явок, що про них чував, мабуть, усяк:Пса Справником зовуть, Стряпчина зветься сука…[60]Та швидко, щоб летів, немов стріла із лука!»Асесор хлопцеві накази віддавав(Ще й Ванькою його по-руському назвав):Казав йому ножа мисливського гострити,Що дав колись на дар Сангушко знаменитий,Ладунки готувать і обдивитись пас.«Рушниці! Щоб було готове все у нас!» —Молодші крикнули. «Нум кулі відливати!» —Асесор так. «Піти плебана[61] попрохати,Щоб месу в боровій каплиці одслуживСвятому Губерту»,[62] — господар докінчив.Накази скінчено — і тиша враз настала.Усі дивилися, немов кого шукали,І всі на Войському спинили погляд свій.Найкраще знався він на справі лісовій,То й вирішено дать йому гетьманське право —Вести й провадити задуману облаву.Громади волю він одразу зрозумівІ, певним поглядом оглянувши стрільців, Узяв годинника, похожого на грушу,Та й каже: «Дещо я обміркувати мушу…О пів до п’ятої зійтися завтра всімПеред каплицею». І по наказі цімДав карбівничому поважний знак рукою:Погодитись вони повинні між собою,Усе обмислити і все приготувать.Так перед битвою жовніри мирно сплятьЧи, зброю чистячи, прикручують багнети, —І тільки ватаги у тихому наметіМіркують, думають до ранньої зорі.До праці запряглись молодші і старі:Один годує псів, а другий: «Як там коні?Чи всі підковані?» Той кинувся до броні,Той порох міряє, той кулі взявся лить…Всі заклопотані, ніхто не гомонитьЗ паннами й панями. І вороги закляті —Асесор з Реєнтом — снують собі по хаті,За руки взявшися, немов із братом брат…Аж от і тихий сон заглянув до кімнат.
«Справник, чи капітан-справник — начальник повітової поліції; стряпчий — щось як урядовий прокурор. Чиновники ці, маючи часто приводи надуживати владу, велику до себе викликають нелюбов у населення». — Авт.