КНИГА ЧЕТВЕРТА
ДИПЛОМАТІЯ І ЛОВИ
Поява в папільйотках будить Тадеуша. Запізно помічена помилка. Корчма. Емісар. Уміле вживання табакирки навертає дискусію на належну путь. Маточник. Ведмідь. Граф і Тадеуш у небезпеці. Три постріли. Змагання між Сангуиіківкою і Сагаласівкою, розв'язане на користь горешківської одностволки. Бігос. Оповідання Войського про дуель Довейка з Домейком, перебите ловлею зайця. Кінець оповідання про Довейка та Домейка.
О свідки давніх літ, Литви старої свідки,
Ви, Вітенезові, Міндовині політки,[63]
Ви, Біловезьких Пущ понарські дерева![64]
Тут Гедимінова[65] відважна голова
По вловах при вогні колись-то спочивала;
Ведмежа шкура їй за постіль слугувала,
І князя тішили Ліздейкові пісні.
Залізний вовк йому привидівсь тут вві сні,
І, в цьому бачивши богів наказ всесильний,
В борах поставив він велике місто Вільно,
Що вовком дивиться крізь темну гущину,[66]
Немов ховаючи глибоку таїну
І соснами свої боронячи границі.
Од Вільна — як колись од римської вовчиці —
Постали і Кейстут, і Ольгерд запальний,[67]
Завзяті до меча, до ловів та війни…
У Гедиміна сні таївся зміст глибокий,
Бо не жила б Литва і довгі, й славні роки,
Якби не стало в ній заліза і лісів.
Під цими вітами по звірину ходив
Останній Ягеллон,[68] звитягою щасливий,
Останній на Литві увінчаний мисливий.
О рідні дерева! Коли вернусь до вас, —
Якими вас найду? Чи й нині повсякчас
Шумить задумливо гілля на вас широке?
Чи листя, як тоді, в мої дитячі роки,
Шумить на Бавблісі, котрий сховати міг[69]
В наметі пишному лапатих віт своїх
Дванадцять чоловік, що до вечері сіли?
Мендогів гай,[70] де ми маленькими ходили,
Буяє квітами чи, може, вже зав'яв?
Чи на Вкраїні б я ту липу упізнав,
Що сотню панночок і сотню хлопців бравих
Ховала в холодку, при танцях і забавах,
Як вечір повивав блакитноводу Рось?[71]
О свідки давніх літ! Багато довелось
Вам муки лютої, смертельної зазнати
Там від купецьких рук, нещадних та завзятих,
Там від державної, царевої руки!
А це ж притулок ваш, крилаті співаки,
І ви, людські співці! То ж липа в Чорнім Лісі
Пісні навіяла, що в світі розійшлися,
На Кохановського![72] То ж мудрий дуб старий
повідав діла козацької пори
Співцеві козаків і славних їх походів,[73]
вернуться
Вітенез (XIV ст.) і Міндова (XIII ст.) — литовські князі.
вернуться
Бєловезька пуща — величезний ліс у Білорусії на вододілі рік Бугу, Німану і Прип’яті. Частина — на території Польської Народної Республіки. Бєловезька пуща здавна славилась багатою фауною, зокрема дикими биками — зубрами. Гори Понари — на Віленщині.
вернуться
Гедимін — великий князь литовський (1315–1341).
вернуться
«Є переказ, що великий князь бачив уві сні на Понарській горі залізного вовка і, за порадою вайделота (жерця) Ліздейка, зал ожив місто Вільно». — Авт.
вернуться
Кейстут і Ольгерд — сини Гедиміна, литовські князі XIV ст.
вернуться
Ягеллони — польсько-литовська династія від князя литовського і короля польського Ягелла (Ягайла). Останній Ягеллон — польський король Сигізмунд II Август, що помер бездітний 1572 р.
вернуться
«В Росієнському повіті (на Ковенщині. — М. Р.), в маєтку Пашкевича, земського писаря (давня судова посада. — М. Р.), ріс дуб, відомий під іменем Бавбліса. Його колись, за язичеських часів, мали за святиню. У дуплі цього велетня Пашкевич заклав кабінет литовських старожитностей». — Авт.
вернуться
«Недалеко від Новогрудського костьолу росли старезні липи, що багато з-поміж них вирубано 1812 р.» — Авт.
Мендог, чи Міндовг, — князь литовський XIII ст.
вернуться
Під час перебування на Україні Міцкевич гостював у Стеблеві, над Россю, в маєтку Головінських, де й бачив описувану тут липу.
вернуться
Ян Кохановський (1530–1584) — видатний польський поет.
вернуться
Див. поему Гощинського «Замок Каньовський». — Авт.
Северин Гощинський (1803–1876) — один із найвидатніших представників т. зв. польсько-української школи письменників. «Хашек Капіохузкі» — поема романтичного стилю з історії гайдамацьких рухів на Правобережній Україні в XVIII ст.