Пан Тадеуш

Зібратися стрільці удосвіта тут мали,
Щоб разом рушити у грізний свій похід.
З них першу збудував, іще за давніх літ,
Горешко. В ній бував привідцею Гервазій.
В корчмі сопліцівській перед водив Протазій.
Сопліцина була новіша — і нічим
Не здивувала б вас. Та за взірцем старим
Була збудована горешківська — для неї
Був характерний стиль, що в давній Іудеї
Тірійські теслярі[76] будовам надали.
Євреї скрізь його по світу рознесли.
Корчма — мов корабель, позаду — храм просторий…
В такому кораблі на безконечне море
Ной[77] виплив, пращур наш.
Тепер наш простий люд
Стодолою його зове. Чимало тут
Тварини всякої, як то було й за Ноя:
Там коні, там воли, там трусить бородою
Поважний, сивий цап; реве бугай рябий,
На чорних бантинах воркують голуби,
Овечок мекає натовплена отара,
І навіть є ужів, як то й годиться, пара.
А ззаду — ніби храм, що мудрий
Соломон Колись освячений прикрасив ним Сіон.
Євреї стиль отой перенесли на школи,
А потім на корчми і навіть на стодоли.
Дах, стрімко зведений, що мохом геть поріс,
Єврейським ковпаком над стінами навис,
І ганок на чудні спирається колони,
Що будівельні всі порушили закони,
Без капітелів-бо і навіть без підстав,
Ще й так похилені, що я б їх порівняв
До башти скісної, що падає у Пізі.[78]
Оздоби тесані на вікнах, на карнизі,
А все схилилося, немов єврей старий,
Що цицес[79] надів а під час молитви свій.
Було у тій корчмі окремі два відділи:
З них перший — для панів, а в другому сиділи
Селяни й шляхтичі. З костьолу всі зайшли
І вільну, святкову розмову почали,
Не забуваючи і спритної шинкарки,
Що з бутлем бігала од чарки та до чарки.
Сам Янкель, орендар, у довгім каптані
Втручатись не хотів до тої метушні,
А сиву бороду собі спокійно гладив
І, приглядаючись уважно до громади,
Мінявся жартами, посварених мирив,
Одному кланявся, а з іншим говорив
Про хліб, про урожай та про сільські новини.
Віддавна вірний син Литовської країни,
Мав шану од усіх — і всяк любив його.
Ніхто не скаржився, та й не було чого,
Бо трунки тут були і добрі, і поцінні,
А звичаї плекав він чесні, старовинні, —
Та ще до того був охочий до забав:
У нього не один заручини справляв,
Хрестини голосні а чи гучне весілля.
Були збіговища у нього щонеділі,
Коли запрошував музик він із села:
Скрипки співали тут, козиця[80] аж гула!
Він сам на музиці за всіх найкраще знався,
По різних-бо краях з цимбалами тинявся
І хистом дивував простолюд і панів.
Єврей, по-польськи він поправно говорив,
Народні полюбляв у музиці мотиви.
Од нього щоразу навчитися могли ви —
Коли з-за Німану додому він вертав
І серед молоді з цимбалами сідав —
Недавно складених мазурок, коломийок,
Ще й артистично грав, а не бриньчав абияк.
Ба навіть казано, що ніби він привіз
Ту просту пісеньку, тепер славетну скрізь,
Що вперше у краю блакитному авзонів[81]
Заграли сурмачі повстанчих легіонів.
Музичний хист Литва уміє шанувать:
І гроші може він, і славне ім’я дать, —
То й славу Янкель мав, і грошенят чимало.
Тому, повісивши дзвінкі свої цимбали,
Узявся шинкувать. До всього був митець,
До діла всякого порадник і знавець,
Тож ради в Янкеля не раз просили потай;
Мав славу польського він також патріота.
Він перший звів на мир ворожі дві корчми,
Де інколи бої бували між людьми
За честь Горешкову і за ім’я Сопліци.
 В оренду взявши їх, примусив помириться
Обидві партії дотепний орендар.
Старий і Ключника, охочого до чвар,
Умів притишувать. Любив його й Протазій
І стримував гіркі на язику образи,
Що ними краще тяв, ніж Ключник — палашем.
Сьогодні за своїм останнім паничем
Гервазій вирушив. Подумать лиш — облава!
Граф недосвідчений — йому ж і сниться слава —
Не берегтиметься! А то ж таки ведмідь!
І, задихаючись, старий до бору мчить.
На місці Ключника, на покуті край столу,
Ксьондз Робак засідав. Кругом гули, як бджоли,
Селяни й шляхтичі. Та Янкель поважав
Понад усіх його і раз у раз казав

76

За давнім переказом, Гірам, цар Тіру в Фінікії, нібито прислав давньоєврейському царю Соломонові будівничих і матеріали для збудування храму на горі Сіон.

77

Ной — за біблійним переказом, людина, що врятувалася на ковчезі (кораблі) від всесвітнього потопу.

78

Старовинна башта в Пізі (Італія) побудована так, що складається враження, ніби вона падає.

79

Цицес — слово це невірно вжив тут Міцкевич. Мова йде про певний головний убір, надіваний релігійними євреями під час молитви.

80

Козиця, коза — музичний інструмент, рос. волинка.

81

Край авзонів — Італія. Мається на увазі відомий польський гімн.