І раптом піснею прорвалася розмова,Тією піснею, що кожен зна поляк.Забувши й про герби, завзято тягне всяк,Татарський навіть граф із простим селянином,Хрести і кораблі. Забули й бернардинаТа, знай, вигукують: «Гей, пива! гей, вина!» —Аж стіни двигає розкотиста луна.Довгенько слухав ксьондз.Враз, табакирку взявшиІ чханням голосним мелодію урвавши,Почав: «Подобалась оця табака вам,А подивіться-но, що діється он там», —І, віко чистою хустиною обтерши,Заглянув з усміхом у табакирку перший,За ним і шляхтичі. Немов мушиний рій,Війська змальовані. У найпростіший стрійВатаг одягнений, ще й нюхає табаку.Кінь в’ється в небеса, але не з переляку,А ніби хоче взять увесь видимий світПід свій копит дзвінкий, підкований копит.Картинка хоч мала, та зроблена чудово!«Пильніш пригляньтеся, — провадить Робак знову, —Що то за чоловік на білому коні!» Всі зацікавились.«Не цар московський, ні,- Всміхнувся бернардин. —Той не вжива табаки! Це цар серед царів, серед вояк вояка!»«Вояка в сірому сурдуті, без окрас? —Зачудувалися.- Принаймні раз у разБувають воїни у злоті, в кармазині.Адже у москалів що генерал, то й синійМундир у золоті, як щука в шафрані».«Ба! — Римша підхопив. — Доводилось меніКостюшка бачити. Хоч генерал був славний,А все-таки ходив в одежі стародавній,В чумарці, мовити б…» «Чумарка, та яка? —Озвався Вільбик.- Є така, та не така!Чи просту він носив, чи тарататку,[88] може?»«Ні! Та із френзлями, а та — на свитку схожа», —Міцкевич пояснив. І знов піднявся крикПро різні одяги. Ксьондз Робак, що навикДо вдачі польської, заждав яку хвилинуІ в табакирку знов ударив старовинну,Щоб на належний шлях розмову повернуть.Знов чхають шляхтичі, що аж шибки гудуть,І знову слухають. «Коли на полі боюБере Наполеон спокійною рукоюТабаку нюхати, — то це вже певний знак,Що справу виграно. Під Австерліцом такБуло, як москалі, мов хмара, наступали.Наполеон мовчав. Навколо — генерали,Внизу — кипучий бій. Лягають, як трава,Запеклі москалі,- а він собі вживаТабаки. Дивимось — урозтіч вража сила!Царя російського й німецького укрилаДалека курява. А кесар тільки чхнув І пальці обтрусив. Коли хто в війську бувНаполеоновім, той добре пам'ятає,Що значить, як герой табаки заживає!»«Гаразд, панотченьку! — Сколуба підхопив. —Французів ждемо ми з яких уже часів,Та, може, марна річ про них і говорити!»«Мосьпане! Нарікать — хай нарікають діти,Єврейська також річ мовчати і чекать, —Промовив бернардин, — а муж повинен знать,Що пан Наполеон побив усі народи.Отож як прийде він у славному походіІ визволить Литву, — так ви лишень тодіЗа зброю візьметесь, веселі та раді?А він і скаже вам: ідіть, я вас не знаю!Гадали досі ви, що ваша хата скраю,То й обійдусь без вас, каліки і старці,Не годні утримать меча в своїй руці! —Отож-то й є воно: не досить запроситиГостей, а треба їм і страви наварити, І хату вимести. Так, вимести як слід!Чистенько вимести!» На ксьондзів відповітПочулись голоси: «Як вимести? Що значить?Нехай нам панотець це краще розтлумачить!А ми вже зробимо, готові ми давно!»Та Робак виглянув зненацька у вікноІ мовив: «То-то й є! Таки то був би сором —Чекати і мовчать. Про це ще поговорим,Ще поміркуємо. Як з міста поверну,То квесту в цих місцях збирати розпочну,Усе вам розкажу і позначу шляхи вам».«Вертайтеся ж мерщій веселим та щасливим,І в гості просимо заїхати до насВ Негрймів. Кажуть-бо недаром повсякчас:Щасливий чоловік, як ксьондз у Негримові», —Промовив економ. «І ми таки готові, —Зубковський підхопив, — служити панотцю.Знайдемо й полотна, й корівку чи вівцю,І масла діжечку. Недаром так при словіГовориться: щастить, як ксьондзові в Зубкові».«Та не минайте й нас! — Сколуба закричав. —У нас-бо жоден ксьондз голоден не бував!»Усі запрошують погостювати днинку, —А ксьондз уже пішов, прощаючися, з шинку.Він, подивившися хвилину перед тимУ шибку — спостеріг, як на коні прудкімТадеуш промайнув з розвіяним волоссям,