Його патяканню! Я дам йому науку!..»Та дядька ухопив, благаючи, за рукуТадеуш: «Справа тут не ваша, а моя.Оцього фірцика провчити можу й я,А з вами битися — то завелика шанаДля нього! Завтра ми зустрінемося зранаІ сили зміряєм у ділі, не в словах.Тепер же — геть відсіль, допоки на плечахЩе ціла голова!» Була розумна рада,Бо розлютована кипіла вся громада,І з другого кінця летіли вже пляшкиНа Графа. В крик, у плач стривожені жінки!На груди Графові склонилась ТеліменаІ голову йому поклала на раменаУ страху, в розпачі. На Ключника тодіВсі гості кинулись, од гніву аж бліді,Вергаючи стільці, пляшки і кубки повні.Тут Зося, скрикнувши у тузі невимовній,Перед Гервазієм за певний стала щит.Поволі відступив і зник завзятий дід,Що навіть під столом взялись його шукати.Та не ховався він, а, досвідом багатий,Змінив позицію і знову розпочавЗмагання: він одну з дубових довгих лавСхопив, як вітряком крутнув над головою,Нараз очистивши широке місце бою.Під захистом таким Граф тихо відійшов.Гервазій, бачивши, що час почати зновСтрашну баталію, що годі ретираду[104]Чинити, розмахнув, щоб двигнуть на громадуТарана грізного — і раптом скаменів:Побачив Войського і з жаху побілів.Старенький, бачилось, дрімав собі край столу,Схиливши на кулак своє поважне чбло,І тільки як почув, що ганьблять Судію,Він табакирку взяв мальовану свою,Зажив якийсь там раз і глипнув, як спросоння.Він для Сопліци був людина не стороння,А вірний приятель. Отож на ревний бійДивився, сидячи спокійний та німий:Здавалось, не хотів він устрявать до справи,Та довгий ніж блищав йому в долоні правій,До ліктя звернений кінцем своїм тонким.Упертим поглядом за Графом молодимУважно стежив він — і злегка відхилявся.Уже за тих часів лиш дехто старший знавсяНа киданні ножів, відомому у насВід давна-давнього — і Войський був якразМитець уславлений… Горешківська дитина,Хоча й не по мечу — жіночого коліна —Могла загинути од мстивої руки!Іде, шаліє бій, дзвенять кругом пляшки,Але на Войського ні бдин не зважає.Гервазій догадав: він лаву підіймає —Єдиний захисток! — і знову до дверейОдходить. «Гей. держи!» — лунає крик гостей.Як вовк, що пси його зненацька обступили,Накинутись на них збира останні сили,І світиться йому в очах зловіщий блиск,Аж раптом спиниться, почувши знаний тріскКурків підведених: то тихо поза псамиМисливець надійшов, і вірними рукамиРушницю звірену, холодну та слизьку,Підвів, готуючи безславну смерть тяжкуДля сіромахи… Вовк спускає уші з ляком,Та, щоб не датися розлюченим собакам,Зубами клацає і тихо відступа, —Так Ключник, бачивши, що ненависть сліпаНа нього й панича іде, немов навала,Очима й лавою боронячися вдало,У глибину дверей при зброї відійшов.«Держи! Лови його!» — гукнули гості знов,Та перемогою недовго хизувались:Над головами враз органи захитались,Що Ключник труби з них узявся вириватьІ з хорів на гостей уражених вергать.Зазнало б лиха тут вояцтво презавзяте,Та збилося в юрбу і в сіни вийшло з хати…Усі челядники урозтіч, хто куди,Від неминучої рятуючись бідиІ посуд кинувши увесь напризволяще.Брехальський потерпав загинути ні за що,Та свій обов'язок, одначе, пам'ятав.Весь час баталії він при Судді стоявІ голосом тонким, як возний трибуналу,Своє освідчення протягував помалу,Аж врешті, як і всі, у сіни відступив,На полі бойовім покинувши мерців,їх бронь поламану і ранених лежати.Щоправда, між людьми ще не дійшло до втрати,Та лав скалічених було чимало там,Чимало смертних ран дісталося стільцям, —З них кілька мусило і голови зложити…Як рицар, у бою поранений, побитий,Лежав безногий стіл, скривавлений вином.Наїдки дорогі розсипались кругом,Наскрізь виделками, як списами, пробиті.Борня скінчилася — і мороком повитіКімнати замкові стояли в тишині.Здавалося — зійшлись на поминки сумніЗ могил своїх мерці в північний час заклятий,Недолю пугачі взялися віщувати,У сяйві місячнім на стріхах сидючи.