Выбрать главу
[199] Чого там не було!.. Нарешті до кінця змагання їх дійшло, І гору взяв таки домініканин Димша… То й вийшло, що пан бог сильніший, ніж пан Римша. Скажу до прикладу, що краще попивать Медок у злагоді, як Ножиком рубать». І меду вихилив він за здоров'я друга Півгарця. «Таки-так! Було, за серце туга Бере, голубчику, — Гервазій підхопив, — Коли подумаєш, що скільки ж то братів Лягло у боротьбі Корони із Литвою! Це так, як часом муж посвариться з жоною: Бог зводить — сварить чорт, бог каже — помирись, А чорт — побий… Тепер, Протазію, дивись: Ізнов заглянули у рідні пущі наші Військами дружніми брати-короніаші.[200] Шкода, що Стольника між нами вже нема, А як би тішився! Ех, Яцьку!.. Та дарма, Дарма пригадувать: як славні дні вернулись, То все загладилось, минулося, забулось!» «А дивно — я кажу про Зосю, що її Тадеуш, з дозволу ласкавого Судді За себе сватає…» — заговорив Протазій, Та швидко перебив слова його Гервазій: «Про панну Софію, не Зосю. Не мала Вона вже дівчинка. Хоч без сім’ї зросла, Та внучка Стольника, горешківської крові!» «Про панну Софію, як треба так до мови. Отож історію про неї розкажу… Рік тому, як тепер, на призьбі я сиджу, А челядь бавиться. Враз бачимо — з-під даху Два впало горобці, немов грудки з розмаху, Та й покотилися, розтріпані та злі, Аж пір’я сиплеться навколо по землі. Один старіший був, від того і чорніший, А другий молодий, бо барвами світліший, Ну, слуги жартома: Сопліца — молодий, А то Горешко, мов… Та, дивлячись на бій, Ще й підбадьорюють: «Ану, візьмись, Сопліцо! А всип магнатові!.. — сміються. — А куди це, Горешку? Утікать? Ану, Сопліцо, втни, Дай боягузові!..» І так уже вони Роз’єрепенились, що й розігнати годі!.. Та Зося, що при цій лучилася пригоді, Своєю ручкою накрила розбишак. Баби ж одна одній: ну, це вже певний знак, Що Зося дві сім’ї з’єднає і помирить… І як же розуму нам бабському не вірить? Щоправда, думали тоді про Графа ми, Не про Тадеуша…» «Бувають між людьми, — Гервазій підхопив, — великі таємниці. Ти знаєш, як колись усі мені Сопліци У серце в’їлися! Тадеуша, проте, Любив я ще малим. Воно собі росте, А я милуюся було з його одваги: Чи хлопців битися збираються ватаги, Він верховодою та й сипле їм усім, Чи вирвать омелу на дереві стрімкім, Чи видерти кубло вороняче високо На сосні,- все утне, до всього має око І хист. А я йому охоти піддаю І в серці глибоко думки свої таю: Сопліца, а проте вдалося на останнє! Чи знав я, що візьме мою вельможну пані До шлюбу чесного те саме хлопченя? Чи знав, що доживу я до такого дня, Коли з покірністю служитиму Сопліці?» Та й змовкли. Пінний мед жовтіє, як живиця, В високих кухликах. «Так, Протазеньку, так…» «Так, так, Гервазію…» І випили на знак Любові й приязні. Рукав зненацька білий З'явився у вікні. Старі якраз сиділи Перед пекарнею; їм Войський подає Бісквітів і слівце доточує своє: «Візьміть бісквітиків та закусіть, братове, А я до вашої цікавої розмови Одну історію бажаю ще додать. Колись із Рейтаном приїхав полювать До Налібоччини Денасов, князь німецький, Обидва зважились на вчинок молодецький. Та смертю певною б один із них поліг, Коли б я вчасно їм у горі не поміг. У Налібоцьку ми заїхали діброву…» Та кухар перебив йому докладну мову, Про щось питаючи. Пан Войський одійшов, А друзі дивляться, всміхаючися, знов На любу дівчину та гожого улана. Рукою лівою (була на правій рана) Долоню ніжну він у дівчини стиска І каже: «Серденько! Тепер якраз така Хвилина, щоб тебе об дечім розпитати: Не хочу персника з тобою я міняти, Поки не знатиму, чи справді щиро ти Зо мною під вінець наважилась іти. Чи ти не з примусу це робиш, не з намови? Я примусового не хочу чути слова Із уст, що над усе на світі їх люблю, Тому, не боячись ні туги, ні жалю, Відрікся б щастя я ім’ям твойого щастя! Не треба слухати тут нічиєї власті, А серця, Зосенько. Удвох прожити вік — Не поле перейти. А те, що там торік Ти обіцяла — що ж… То, може, помилково… Готовий я тобі твоє вернути слово,
вернуться

199

Домінікани, чи домініканці,- католицький чернечий орден.

вернуться

200

Короніаші- корінні поляки (від Корона — Польща).