[199]Чого там не було!.. Нарешті до кінця змагання їх дійшло,І гору взяв таки домініканин Димша…То й вийшло, що пан бог сильніший, ніж пан Римша.Скажу до прикладу, що краще попиватьМедок у злагоді, як Ножиком рубать».І меду вихилив він за здоров'я друга Півгарця.«Таки-так! Було, за серце туга Бере, голубчику, —Гервазій підхопив, — Коли подумаєш, що скільки ж то братівЛягло у боротьбі Корони із Литвою!Це так, як часом муж посвариться з жоною:Бог зводить — сварить чорт, бог каже — помирись,А чорт — побий… Тепер, Протазію, дивись:Ізнов заглянули у рідні пущі нашіВійськами дружніми брати-короніаші.[200]Шкода, що Стольника між нами вже нема,А як би тішився! Ех, Яцьку!.. Та дарма,Дарма пригадувать: як славні дні вернулись,То все загладилось, минулося, забулось!»«А дивно — я кажу про Зосю, що їїТадеуш, з дозволу ласкавого СуддіЗа себе сватає…» — заговорив Протазій,Та швидко перебив слова його Гервазій:«Про панну Софію, не Зосю. Не малаВона вже дівчинка. Хоч без сім’ї зросла,Та внучка Стольника, горешківської крові!»«Про панну Софію, як треба так до мови.Отож історію про неї розкажу…Рік тому, як тепер, на призьбі я сиджу,А челядь бавиться. Враз бачимо — з-під дахуДва впало горобці, немов грудки з розмаху,Та й покотилися, розтріпані та злі,Аж пір’я сиплеться навколо по землі.Один старіший був, від того і чорніший,А другий молодий, бо барвами світліший,Ну, слуги жартома: Сопліца — молодий,А то Горешко, мов… Та, дивлячись на бій,Ще й підбадьорюють: «Ану, візьмись, Сопліцо!А всип магнатові!.. — сміються. — А куди це,Горешку? Утікать? Ану, Сопліцо, втни,Дай боягузові!..» І так уже вониРоз’єрепенились, що й розігнати годі!..Та Зося, що при цій лучилася пригоді,Своєю ручкою накрила розбишак.Баби ж одна одній: ну, це вже певний знак,Що Зося дві сім’ї з’єднає і помирить…І як же розуму нам бабському не вірить?Щоправда, думали тоді про Графа ми,Не про Тадеуша…» «Бувають між людьми, —Гервазій підхопив, — великі таємниці.Ти знаєш, як колись усі мені СопліциУ серце в’їлися! Тадеуша, проте,Любив я ще малим. Воно собі росте,А я милуюся було з його одваги:Чи хлопців битися збираються ватаги,Він верховодою та й сипле їм усім,Чи вирвать омелу на дереві стрімкім,Чи видерти кубло вороняче високоНа сосні,- все утне, до всього має окоІ хист. А я йому охоти піддаюІ в серці глибоко думки свої таю:Сопліца, а проте вдалося на останнє!Чи знав я, що візьме мою вельможну паніДо шлюбу чесного те саме хлопченя?Чи знав, що доживу я до такого дня,Коли з покірністю служитиму Сопліці?»Та й змовкли. Пінний мед жовтіє, як живиця,В високих кухликах. «Так, Протазеньку, так…»«Так, так, Гервазію…» І випили на знакЛюбові й приязні. Рукав зненацька білийЗ'явився у вікні. Старі якраз сиділиПеред пекарнею; їм Войський подаєБісквітів і слівце доточує своє:«Візьміть бісквітиків та закусіть, братове,А я до вашої цікавої розмовиОдну історію бажаю ще додать.Колись із Рейтаном приїхав полюватьДо Налібоччини Денасов, князь німецький,Обидва зважились на вчинок молодецький.Та смертю певною б один із них поліг,Коли б я вчасно їм у горі не поміг.У Налібоцьку ми заїхали діброву…»Та кухар перебив йому докладну мову,Про щось питаючи. Пан Войський одійшов,А друзі дивляться, всміхаючися, зновНа любу дівчину та гожого улана.Рукою лівою (була на правій рана)Долоню ніжну він у дівчини стискаІ каже: «Серденько! Тепер якраз такаХвилина, щоб тебе об дечім розпитати:Не хочу персника з тобою я міняти,Поки не знатиму, чи справді щиро тиЗо мною під вінець наважилась іти.Чи ти не з примусу це робиш, не з намови?Я примусового не хочу чути словаІз уст, що над усе на світі їх люблю,Тому, не боячись ні туги, ні жалю,Відрікся б щастя я ім’ям твойого щастя!Не треба слухати тут нічиєї власті,А серця, Зосенько. Удвох прожити вік —Не поле перейти. А те, що там торікТи обіцяла — що ж… То, може, помилково…Готовий я тобі твоє вернути слово,