Пан Тадеуш

Всі «віват» крикнули… Той голову склонив
І в табакирку враз поважно задзвонив.
Із злота щирого у нього табакирка,
І діамант на ній блищить, неначе зірка,
Всередині ж портрет: король то Станіслав,[24]
Що Воєводі в дар колись її прислав
На спомин і на честь. Дорогоцінний спадок
Узяв з побожністю по батькові нащадок.
Коли дзвонив у ню — ставала тишина.
Отож таку він річ розважно почина:
«Панове дорогі, ви, друзі і сусіди!
Хоч ви й гарячитесь, а правду діти ніде:
Сперечки ці не тут дається вирішать!
В лісах та на полях — от де мисливська рать
Діла розв’язує та судові позови:
Хай Возний справу цю перенесе на влови!
Узавтра має Граф приїхати до нас,
Тож полювати нам приспіє саме час,
Поїде й пан Суддя, і пані Телімена,
І паничі, й панни уступлять у стремена,
Та й Войський, певен я, не від таких розваг».
І табакирку він старенькому простяг.
Пан Войський за весь час не вимовив ні слова,
Відколи в Реєнта з Асесором розмова
Та спірка почалась. Досвідчений ловець,
Дивився він на всіх, як на дітей отець,
І мружив погляди. От взяв він табакирку,
Понюхав — чхнув — мовчить. Нарешті мовив гірко:
«Ох, як це все мене дивує і смутить!
Що мали б то старі мисливці говорить,
Коли б із них котрий змагання це побачив!
Про що колотитесь? Про куций хвіст собачий!
Що Рейтан би сказав, стрілець серед стрільців?
Мабуть би, знов себе похоронить велів!
А Несьоловський[25] вам сміявся б просто в вічі,
Теперішніх ловців новий уздрівши звичай.
У нього гончаки — чи де найти таких?
З тенетами стоїть там сто возів тяжких,
І двісті він стрільців напоготові має, —
А на облави вже ніколи не рушає,
Бялопетровича[26] запросин не прийняв!
Бо що б чинити він на ваших ловах мав?
Які б тоді чутки постали між стрільцями,
Коли б такий стрілець поїхав за зайцями?
Ні, за моїх часів ведмідь а чи кабан —
От дичина була, панове, для дворян!
А все без попитів, безроге та безікле
Лишать для челяді панове давні звикли,
Ба й соромно було дрібний вживати шріт.
Хорти? Були й хорти: ото із-під копит —
Коли вертаються охотники додому —
Ухатий вирветься, бувало, як од грому,
За ним — на кониках з хортами паничі
Біжать, втішаючись і дзвінко кричачи,
А старші дивляться, щоб трохи посміятись —
Не те, щоб участь брать і навіть сперечатись!..
Хай Підкоморій-пан скасує свій наказ:
На лови на такі я не слуга для вас!
Гречеха я зовусь, а ще від круля Леха[27]
Не їздив по зайці ані один Гречеха!»
Протести Войського покрив веселий сміх…
Вечерю скінчено. Встає перед усіх
Пан Підкоморій. Він іде поважним маршем —
 І віддає уклін і молоді, і старшим.
За ним — Судця та ксьондз, як звичай наказав,
З Підкомориною Суддя до пари став,
Із Теліменою Тадеуш чарівною,
А Реєнт їм услід із Войського дочкою.
У клуні з молоддю Тадеуш мав нічліг,
Та заспокоїтись ще довго він не міг:
Була приваблива, як літній день, сусідка,
Та тільки слово те його дражнило — тітка.
Воно крутилося, дзижчало коло вух,
Як у серпневий день набридла зграя мух.
Спитав би Возного — та тільки де він саме?
І Войський теж пішов із старшими гостями…
Сумний, що загадок сьогодні не збагне,
Він ліг, зітхаючи, на сіно запашне…
В подвір’ї тихо скрізь, ні звуку не пролине,
Немов це монастир вечірньої години,
Лиш чути сторожів подеколи нічних.
Заснуло все. Судця не спить поміж усіх:
Своїх повинностей пильнуючи зарання,
Він обмірковує наступне полювання.
На раді — ключниця, стаєнний, економ,
Гуменні та псарі. Вислухують гуртом,
Як діло завтрашнє вести у добрім ладі.
Пан диспозицію віддав усій громаді
І каже Возному, що вже пора лягать.
Протазій пас його почав розповивать —
У Слуцьку витканий з єдвабів пурпурових,[28]
Весь в сріблі кованім та в китицях шовкових.
Обидва боки мав до надівання пас:
Ясний для празника, а темний — в будній час.
Лиш Возний знав йому складання й розкладання…
Кінчивши, він таке розводить міркування:
«Що з того, що столи я в замок переніс?
Нікому тут нема ні кривди, ані сліз,
А може, панові воно в пригоді стане:

24

Станіслав-Август Понятовський — останній польський король (королював з 1764 р. до 1795 р.).

25

Граф Юзеф Несьоловський — брав участь у польському повстанні на території Литви в 1794 р.

26

Юрій (Леггу) Бялопетрович — брав участь у польському повстанні на території Литви в 1794 р.

27

Лех — легендарний перший князь у Польщі.

28

«У Слуцьку славна була фабрика злотоглавів та литих поясів на цілу Польщу; удосконалена старанням Тізенгавза». — Авт.