— Але вона завжди намагається ущипнути, — провадила Марго. — «Я дала б тобі ці шорти поносити, але на тобі, напевно, вони будуть не дуже». Або: «Яка ж ти зухвала, я захоплююся, як ти закохуєш у себе хлопців тільки за твій характер». Вона повсякчас отак до мене нишком докопується. Я навіть згадати не можу, коли вона щось про мене говорила без докопання.
— Докопування.
— Спасибі, Занудо МакМагістре Граматург!
— Граматист.
— Боже мій, я тебе зараз уб’ю! — засміялася Марго.
Я обігнув Джеферсон-парк, щоб не проїжджати повз наші з нею домівки, — наші батьки могли прокинутися і побачити, що нас немає. Ми проїхали вздовж озера (Джеферсон-лейк), потім через Джеферсон-корт і опинилися в такому собі центрі Джеферсон-парку, який лякав своєю порожнечею і тишею. Перед японським рестораном ми побачили чорний джип Лейсі. Зупинилися оддалік, навмисно пошукавши місцину без ліхтаря.
— Подай мені, будь ласка, останню рибину, — попросила Марго.
Я був радий її позбутися, бо вона вже почала смердіти. Марго своїм нормальним почерком написала на обгортці:
твоя Дружба з мш згодована Рибам.
Ми йшли так, щоб не потрапляти під ліхтарі, намагаючись при цьому вдавали, ніби просто гуляємо, — наскільки це можливо, коли у одного (у Марго) в руках величезна загорнута в папір рибина, а у другого (у мене) балончик з синьою фарбою. Загавкав собака, ми обоє завмерли, але незабаром усе стихло, і ми підійшли до машини Лейсі.
— Тут усе не так просто, — заявила Марго, виявивши, що дверцята замкнені.
Вона дістала з кишені шматок дроту і за хвильку відімкнула замок. На мене її майстерність справила належне враження.
Марго залізла на водійське сидіння і відчинила мені пасажирські двері.
— Допоможи, — прошепотіла вона.
Удвох ми підняли заднє сидіння. Марго кинула туди рибину, потім полічила до трьох, ми водночас випустили сидіння з рук, і воно розчавило рибину. Тельбухи луснули з жахливим звуком. Я дозволив собі пофантазувати на тему, як смердітиме в бездоріжнику після того, як він день постоїть на сонечку, і, визнаю, мене охопив захват.
Потім Марго попросила:
— Намалюй «М» за мене на даху.
Кивнувши, я виліз на задній бампер, нахилився і швидко вивів велетенську «М» на даху бездоріжника. Загалом я проти вандалізму. Але ще більше я проти Лейсі Пембертон — і це мене пересилило. Я зістрибнув з авта і побіг назад до мінівена. Поклавши руки на кермо, я побачив свого вказівного пальця — він був синій. Підняв його, показуючи Марго. Вона усміхнулася і показала мені свого синього пальця, а потім торкнулася ним мого. Я відчув дотик її ніжної синьої шкіри, і мій пульс відмовився сповільнюватися.
Після досить тривалої паузи Марго сказала:
— Пункт дев’ятий — центр.
Була 2:49 ночі. Ніколи ще в своєму житті я не почувався таким бадьорим.
6
Туристи в центр Орландо ніколи не ходять, бо там нічого немає, тільки декілька хмарочосів, що належать банкам і страховим компаніям. Вночі й у вихідні там узагалі не буває людей, хіба що купка жалюгідних відвідувачів якогось нічного клубу. Ведучи авто лабіринтом вулиць з одностороннім рухом, я помітив людей, що спали лежачи на тротуарі або сидячи на лавках. Марго відчинила вікно, і в салон повіяло важке тепле повітря — було якось не по-нічному гаряче. Вітер розкуйовдив її солом’яні коси, звіяв пасма на обличчя. Навіть незважаючи на присутність Марго, серед цих величезних, порожніх будівель я почувався самотньо, ніби прийшов кінець світу, а я вцілів, і світ тепер належить мені, цілий нескінченний світ — мій, і я — його дослідник.
— Ми просто катаємося? — поцікавився я.
— Ні,— відказала Марго. — Я намагаюся знайти будівлю банку «СанТраст»[9]. Вона поруч зі «Спаржею».
— А, — бодай щось я міг сказати до діла, — це на півдні.
Я поминув кілька кварталів, а потім звернув. Марго зраділа: перед нами таки була «Спаржа».
Це не стебло спаржі, й навіть не зі спаржі воно зроблене. Це скульптура, страшенно схожа на тридцятифутову спаржу, хоч її ще порівнюють з:
1) зеленим скляним бобовим деревом;
2) абстрактним зображенням дерева;
3) зеленішим, склянішим і бридкішим Монументом Вашингтона[10];
10
Монумент Вашингтона — обеліск на честь Джорджа Вашингтона, першого президента США, збудований у столиці США.