Що вдалося дізнатися про Ольгу, Врублів? Поки що небагато. Їх привезли в Монтелюпиху, звідки мені в свій час чудом вдалося вирватися. Як врятувати Ольгу? Як допомогти Врублям?
Тут і згадали Тегеля — шефа каменоломень.
— Комендант гестапо Нойман — давній його приятель, — міркував польський товариш. — Тегель — нам це достеменно відомо — вже не вірить у перемогу рейху і готовий будь-якою ціною врятувати свою шкуру.
Серйозно продумали всі деталі. Я тут же написав згаданого вище листа. Польські друзі переклали його німецькою мовою. Домовилися, що 19 вересня увечері Метек сам з'явиться з цим листом до Тегеля.
Шефа каменоломень візит підпільника здивував і налякав. Та Метек спокійно роз'яснив:
— Це у ваших інтересах, пане Тегель. В інтересах вашої фрау і ваших кіндер.
— Ніхто ще не тікав із Монтелюпихи, — простогнав Тегель. — Та й пан Нойман не з тих, хто випускає пташок із клітки.
1 Тегель пообіцяв-таки зробити все можливе для врятування схоплених.
Наступного дня знову зустрілися. Цього разу, як зажадав Метек, — на лісовій галявині.
— Вашої молоденької радистки нема в Монтелюписі, — випалив Тегель, побачивши здаля нашого зв'язкового. — Сьогодні вранці її вивезли невідомо куди. Тих інших теж не виявлено.
У БЕСКИДАХ
В криницю спустився комендант пляцувки: — Тадек чекає.
До партизанського загону Тадеуша Грегорчика (Тадека) нас мали провести бійці із диверсійної групи Калиновського, які тут поруч у лісі: повертаються із завдання.
Калнповський з'явився в Бескидах недавно. Але ім'я його вже стало легендарним. На рахунку групи Калиновського великі диверсії, висаджені мости. А втім, як завжди в таких випадках (ми знали це і з власного досвіду), вдячне населення приписувало загонові «полковника Калиновського» і дійсне, і бажане.
За голову Калиновського окупанти офіційно обіцяли 50 тисяч рейхсмарок і 20 гектарів землі.
Про «совєцького Калиновського» я багато чув від старого Врубля, Малика, Скомського. Сміливий. Всюдисущий. Обережний. З'являється з хлопаками завжди несподівано.
З розвідниками Калиновського я вирушив у гори. Попереду з компасом ішов старший групи Микола. Глибокої ночі підійшли до місця, де мав бути партизанський загін Тадека. На наші сигнали ніхто не відповідав. У горах, у лісі — гробова тиша.
Вранці підійшов до нас молодий ставний чоловік з військовою виправкою. Познайомились. Це був командир партизанського загону імені Варинського з Армії людової[11].
За сніданком я ближче придивився до Тадеуша Грегорчика. Худорлявий. В шкіряній куртці. Офіцерська планшетка. На грудях бінокль. Спокійні, сірі, проникливі очі. До чого ж схожий на нашого Щорса! Я сказав йому про це.
— А хто такий, — питає, — Щорс?
— Український Чапаєв.
— Чапаєв, Петька — знаю…
В партизанському таборі зразковий порядок. Загін розташований на гірській галявині, біля струмка. Тут і кухня. Днювальні — хто чистить картоплю (земняки), хто рубає м'ясо, хто миє якісь трави і кропиву. Під ялинами після «нічної зміни» сплять бійці з диверсійної групи. Коні, корови — все живе господарство загону — тут поруч, у лісі, в надійній місцині.
— Тутай, — каже Тадек, — єст цалковіти спокуй, проше товажиша, шваб нігди не пшейдзе тутай.
З донесень Грози я знав, що в загоні працює радист Мак — наш розвідник.
Мак — Іван Рудницький — забрався зі своєю рацією на саму вершину гори. Його охороняли автоматники Тадека. Застав я його за роботою. Він розгорнув антену і вперто вистукував позивні. Відрекомендувалися. Я сказав про себе те, що вважав можливим. Просив передати Центру від мого імені термінову радіограму:
«16 вересня під час роботи німцями заарештована Комар. Комар, господарі квартири, рація — в гестапо. Причина арешту — пеленгація. Голос знаходиться в партизанському загоні. Гроза, Груша — в Кракові. Сітка збереглася. Вжито заходів. Прошу вислати зброю, вибухівку, рацію. Чекаю вказівок».
23 вересня в загін прибув Гроза, приніс деякі дані про гарнізон, інформацію про перевезення військ через краківський вузол. Треба було поновити регулярний зв'язок з Центром, і я дав Грозі 1500 злотих на придбання радіобатарей, розраховуючи тимчасово користуватися рацією Мака. Просив прислати Грушу в загін. Увечері мені дали записку:
«Т. капітан.
Мої бійці повідомили про Ваше становище. Якщо потребуєте допомоги, прошу зайти до мене. Постарайтесь це зробити не пізніше 25.1Х. 26-го передислоковуюсь.
11
Армія людова — раніше Гвардія людова — озброєна організація, створена польськими комуністами в роки другої світової війни для боротьби проти німецько-фашистських окупантів.
Людвик Варинський (1856–1889) — засновник першої польської марксистської партії «Пролетаріат».