Чолов’яга обняв його, наче вони бозна-відколи не бачилися, потім трохи відхилився, глянув йому в обличчя і весело зареготався.
— Ох і радий я бачити тебе живцем, хлопче! Останні місяці твоя парсуна висить у мене над ліжком!
І махнув рукою, запрошуючи до вітальні, що була праворуч. Нарцис увійшов до просторої зали, облаштованої в тому ж таки загонистому й недоладному стилі, що й увесь дім. Оксамитові дивани золотавої барви. Білі хутряні подушки. На мармуровій підлозі безладно розкидані східні килими. На каміні стояв здоровезний юдейський семисвічник-менора. Він був такий великий, що цілком заслуговував на свою назву «сім очей Господа».
І скрізь були твори аутсайдерського мистецтва. Скульптури з консервних бляшанок. Картини у стилі примітивізму, написані не на полотні, а бозна й на чому. Ескізи, вкриті якимись незрозумілими написами. Нарцисові спало на думку порівняння з дудкою, що постійно збивається з ритму, видаючи недоладні звуки. Таке саме відчуття було в нього й від дурнуватого ладу в цьому домі.
Чолов’яга вмостився на дивані. Під розстебнутою тренувальною курткою видніла футболка з написом FAITH[38] готичними літерами.
— Сідай. Сигару?
— Та ні, дякую, — відказав Нарцис, сідаючи напроти нього.
Амсалем дістав із полакованої китайської скриньки грубу сигару і причинив віко тильним боком долоні. Узяв ножа з колодкою зі слонової кістки і відчикрижив у сигари кінчика. Нарешті взяв її в зуби і, запаливши, видихнув кілька хмарок синюватого диму. Діло зроблене.
— В ар-брюті, — сказав він, наче перед ним сидів кореспондент, — найдужче вражає свобода. Чистота. Знаєш, яке означення дав цьому мистецтву Дюбюффе?
Нарцис чемно похитав головою.
Амсалем насмішкувато провадив:
— «Під цим явищем ми розуміємо мистецькі витвори, що їх виконали люди, геть позбавлені художньої культури. Це мистецтво чистісінької творчості, яке цілковито відрізняється від культурного мистецтва, що діє за принципом хамелеона і мавпи». Непогано сказано, еге?
Він знову видихнув хмару диму і раптом споважнів.
— Єдина трутизна, — тихо провадив він, — це культура. Вона душить самобутність, індивідуальність, творчість. — Він махнув сигарою. — Накидає мистцеві оте проклятуще політичне замовлення!
Нарцис не сперечався з ним. Він дав собі п’ять хвилин, перш ніж пояснювати причини свого візиту. А колекціонер тим часом поклав на журнального столика свої ноги у кросівках «Найк» із золотими візерунками.
— Приклад? Будь ласка. Ось Богородиця з Немовлям доби Відродження. Да Вінчі, Тиціан, Белліні… Чудові роботи, нема чого й казати, але в них, друже мій, є одна малесенька подробиця, що все псує. Немовля Христос зображене необрізаним! Mazel tov![39] У цих католиків Христос перестав бути жидом!
Амсалем прибрав ноги зі столу і, наче той змовник, нахилився до Нарциса.
— Упродовж довгих сторіч мистецтво лизало дупу владі! Підтримувало офіційну брехню! Розпалювало в Європі ворожнечу до жидів! Усі ці картини з гойською цюцюркою сприяли антисемітизмові!
Він глянув на годинника і раптом запитав:
— То що тобі треба, га?
Нарцис так само лаконічно відказав:
— Глянути на свою картину.
— Будь ласка! Вона висить у мене у спальні. Щось іще?
— Ні… Ага, мені хотілося б узяти її у вас на один день.
— Навіщо?
— Перевірити хочу дещо. Я невдовзі поверну.
Амсалем простягнув йому через стіл розгорнуту долоню.
— Done![40] Бери! Я довіряю тобі.
Нарцис і рота роззявив. Він не сподівався, що воно буде так просто. Амсалем помітив його збентеження. Вийнявши з рота із соковитими вустами сигару, він хукнув димом і мовив:
— Існує у Франції таке явище, як моральне право мистця. І я з ним згоден. Я придбав твою картину, але її автор не я, а ти. Ця картина назавжди буде твоя, хоча скільки б часу там спливло! — Він хутко підвівся. — Ходімо.
Нарцис подався за ним коридором, обшитим чорним єдвабом. За відчиненими дверима був мармур із золотом, там стояли італійські бюсти, висіли гобелени і видніли поліровані шафи. Враження було таке, наче він потрапив до крамниці венеційського антиквара.
Амсалем припровадив його до покою, де більшу частину площі займало біле із золотом ліжко. Над узголів’ям висіла картина сто на шістдесят сантиметрів. То була його картина. Амсалемові дістався «Блазень». Класичний блазень. Із побіленим борошном обличчям, двома чорними півколами попід очима, з дудкою і повітряною кулькою в руках.