— Достатньо подати дані абонента на сторінці оператора, і ви зможете переглянути всі ваші дзвінки. І з іншим номером те саме, та відповідно до іншої угоди.
— Ви маєте на увазі мою нову угоду з оператором?
— Ні, у вашій квитанції є інший рахунок.
Шаплен дістав її й поклав на прилавку.
— Де?
— Ось тут, — показав пальцем продавець.
Він теж глянув. І нічого не второпав.
— А де ж той номер?
— Ви обрали послугу «прихований номер». Ану дозвольте…
Він узяв рахунка й обернувся до комп’ютера. У крамниці запала тінь Старшого Брата. Цей простий чоловік міг усе побачити, розшифрувати, промикнутися в будь-чиє життя. Та цього разу й він змилив.
— Бачте, про цей номер нічого не можна з’ясувати… Ви обрали опції, що унеможливлюють отримання будь-якої інформації й геолокацію. Ви також відмовилися від білінгу. — Він звів очі й виголосив: — Не угода, а чистісінький тобі Форт-Нокс!
Шаплен промовчав. Він уже втямив, який важливий саме цей номер. Він пов’язаний із усіма таємницями, що він мусить з’ясувати.
— Ох, та я ж геть забув! — ляснув він себе по чолі. — Гадаєте, я зможу простежити його в мережі? Мої колишні дзвінки, маю на увазі?
— Без проблем. За умови, що згадаєте пароль. — Продавець підморгнув. — Звісно, якщо ви оплатили останній рахунок!
Шаплен вийшов надвір. Йому кортіло повернутися до своєї робітні, залізти до мережі й розшифрувати свої ж таки таємниці.
На майдані Леона Блюма він зупинився перед газетною яткою. На перших сторінках уже не згадували ні про стрілянину на Монталамбер, ні про бійню на віллі Корто. І що дивно, про його втечу з Отель-Дьє теж не було жодного слова. Його обличчя не пишалося на чільних сторінках часописів. Ні оголошення «розшукується», ні звернення до можливих свідків. Що ж хочуть ті кляті поліцаї? Може, це така їхня тактика: не бажають здіймати галасу? Бояться, що в Парижі настане паніка, якщо всі дізнаються про втечу небезпечного навіженця?
У тій тактиці була якась пастка, і все ж таки йому полегшало. Він придбав «Фігаро», «Монд» і «Париз’єн». Потім відчув, що зголоднів. Нічого, з’їсть сендвіча. Прямуючи вулицею Рокетт, він мав таке враження, ніби підіймається до сяйливих вершин, стремить у незнану височінь. Там, де на нього чекало світло істини.
Народження світу.
Сзпередвіку був Хаос. Ні богів, ні світу, ні людей… З тієї магми постали первини: Ніч (Нікта) і Морок (Ереб). Нікта породила Небо — Урана і Землю — Гею. А ті перші боги поєдналися і народили купу дітей, зокрема і дванадцятьох титанів.
Уран боявся, що діти позбавлять його влади, то звелів Геї тримати їх глибоко під землею. Наймолодшому титанові, Крону, пощастило втекти за допомогою матері, і він кастрував батька. Потім одружився зі своєю сестрою Реєю і народив шість перших богів-олімпійців, зокрема й Зевса, що скинув свого батька…
Анаїс підкреслила абзац у скопійованому тексті. Словник грецької міфології вона знайшла у в’язничній бібліотеці, поміж любовними романами і юридичними довідниками. Вона сиділа в майже порожній читальній залі. Тут було спокійно і тепліше, ніж у камері. З вікна відкривався навіть краєвид надвір. Там був бляклий моріжок, яким плигали тлусті лискучі ворони, що сварилися за недоїдки, які повикидали з вікон в’язниці.
Вона перечитала абзац. І була певна, що таки знайшла той міфологічний епізод, який став фатальним для Юґа Ферне. Зазначила вона й інші згадки про кастрацію у грецькій міфології. Проте обряд під Єнським мостом цілком відповідав убивству Урана. Він достеменно повторював деякі подробиці легенди. Крон скористався кам’яним серпом. Убивця на малюнку застосував кремінну сокиру. Бог жбурнув геніталії в море. Убивця кинув свою страшну здобич у Сену, що була для нього альтернативою морській стихії.
Поки що Анаїс знайшла тільки один збіг поміж тими трьома міфами. Кожна легенда змальовувала стосунки батька із сином, зокрема із проблемним сином. Мінос запроторив Мінотавра до лабіринту, бо той був потвора. Ікар загинув із власної необачності, бо полинув аж до Сонця. А Крон був батьковбивця: він покалічив і забив свого батька, аби владати всім світом.
Чи крилося в цьому всьому те, що стосувалося і самого вбивці? Чи був убивця з Олімпу недобрим сином? А може, розгніваним батьком? Вона звела очі. До ворон, які ласували недоїдками, приєдналися безпритульні коти. Кабелі протигелікоптерної безпеки і колючий дріт з гостряками розтинали небо за вікном на квадрати.
Анаїс знову заходилася читати. Боги-засновники відкривали для неї новий всесвіт, що не мав нічого спільного зі світом богів-олімпійців. Тут ішлося про попереднє покоління. Первісне. Звірувате. Сліпе. Некеровані потвори, що уособлювали собою природні сили. Гіганти. Циклопи. Гекатонхейри[50].
50
Гекатонхейри — сторукі п’ятдесятиголові велетні, уособлення підземних сил, сини Урана і Геї.