Зручно вмостившись, тут її чекав Жан-Клод Шатле, як завжди, смаглявий і неперевершений. У світлі горішніх ламп він скидався на смертельно небезпечну зброю, надійно заховану до чохла з темної шкіри.
— Наскільки я розумію, мені слід тобі подякувати?
— Такої жертви від тебе не вимагається.
Грюкнули дверцята. Ніколя сів за кермо. За декілька секунд вони вже котили до шосе номер 104 у бік Парижа. Краєм ока Анаїс стежила за батьком. Зелена лляна сорочка і темно-блакитний светр з трикутною проймою. Наче ото його перенесли з палуби власної яхти до сірого лабіринту дорожних розв’язок Ессони.
Та зустріч завдала їй якоїсь невиразної втіхи. Побачитися з ним означало для неї відродити свою ненависть. Інакше кажучи, свій внутрішній стрижень.
— То ти знову приніс мені повідомлення?
— Цього разу наказ.
— Цікаво.
Він підняв підлокітника з дерева з прожилками, що був між ними. Під ним, в окремих чарунках, стояли газовані напої і термоси, які сяяли, немов торпеди.
— Вип’єш чогось? Кави? Коли?
— Ну добре, кави.
Шатле подав їй склянку в ротанговій[65] облямівці. Анаїс ковтнула кави й несамохіть заплющила очі. Найліпша кава на світі. І відразу ж опанувала себе. Вона не дасть отруїти себе цією звичною трутизною — теплом, ніжністю, вишуканістю, яку дарують їй руки вбивці.
— Декілька днів побудеш у Парижі, — сказав кат добре поставленим голосом. — Я забронював тобі номера в готелі. З’явишся до наглядового офіцера в комісаріат на майдані Інвалідів і до слідчого судді. Тим часом справу передадуть у Бордо, і я завезу тебе до Жиронди.
— У твої володіння?
— Мої володіння скрізь. Те, що ти сидиш зараз тут, найліпший доказ цього.
— Я вражена, — іронічно відказала вона.
Шатле обернувся і втупився їй просто у вічі. У нього були світлі крайки очей, чарівливі, порочні. Слава Богу, вона успадкувала материні очі. Антрацитові чилійські очі, кольору викопного вугілля, що видобувають за тисячі метрів під землею біля підніжжя Анд.
— Я не жартую, Анаїс. Іграм край.
Після недільного попередження розпочнуться санкції. Без балачок треба повертатися додому. Вона змінила Флері-Мерожі на цю волю під наглядом. Залізні лабети в’язниці — на оксамитові батькові рукавички.
— Я ж тобі казав уже, — озвався він. — Ті хлопці не жартують. У них завдання. І вони частина системи.
— Ото й розкажи мені про цю систему.
Шатле зітхнув і вмостився зручніше. Наче второпав, що в нього теж вибору нема. Щоб переконати доньку, йому доведеться відкрити всі карти.
Дощ раптом шалено зацяпотів у вітрове скло. По вікнах попливли пацьорки води. Енолог[66] коротким порухом відкрив бляшанку з дієтичною колою.
— Нема ніякої змови, — тихо мовив він. — Ні оборудок, ні таємного плану, як ти оце гадаєш собі.
— Та нічого я такого не гадаю. Слухаю тебе.
— «Метис» заснували в 60-х роках французькі та бельгійські найманці. Відтоді спливло чимало води. І ця компанія давно вже не займається такою діяльністю.
— «Метис» — одна з-поміж провідних компаній, що виробляють психотропні засоби. Її науковці ведуть дослідження в царині контролю над розумом.
— «Метис» — фармацевтична та хімічна корпорація, як і «Гехст» чи «Санофі-Авентіс». Це ще не робить їх змовниками, які намагаються орудувати глуздом.
— А як же їхні охоронні агенції?
— Вони боронять їхні виробничі потужності й використовуються лише для внутрішньої безпеки.
Анаїс проглянула список клієнтів тієї агенції. Батько або бреше, або нічогісінько не знає. Агенція надавала послуги й іншим підприємствам Жиронди. Та, може, основними її клієнтами були підприємства, що належали до концерну «Метис». Але нехай.
— Я знаю там двох, які по-своєму розуміють охоронну діяльність.
— «Метис» тут ні до чого. Відповідальність за цей безлад лежить на тих, хто використостовував агенцію, щоб прикрити своїх… людей.
Отож, він був обізнаний з усіма подробицями операції. Пролунали удари грому, наче ударна хвиля землетрусу. Небо стало гранітом чи ще якимсь мінералом, що репнув ізсередини.
— І кого? — знервовано запитала вона.
— «Метис» розвиває виробництво нових препаратів. Заспокійливих, антидепресантів, снодійних, нейролептиків… Крім суто виробництва, існують лабораторії, що розробляють, синтезують і вдосконалюють лікувальні засоби. Так працюють усі фармацевтичні компанії.
— А до чого тут найманці з агенції?
Кульгавець помалу цідив колу. Крізь стіну зливи він споглядав вулиці, що тягнулися за вікном, — вони були геть сірі, й тільки часом траплялися на них барвисті плями. Заводи, комори, торговельні центри.
65
Ротанг — ліанова тропічна пальма, гнучкі, тонкі стебла якої йдуть на виготовлення меблів, кошиків тощо.