— А що я тоді робитиму цілими днями?
— Що робитимеш? — перепитав Нейтлі. — Те саме, що всі твої подруги.
— Мої подруги ходять і шукають, з ким би переспати.
— Тоді заведи собі нових! Я не хочу, щоб ти водилася з такими дівчатами. Проституція — це погано! Усі це знають, навіть він, — він впевнено повернувся до бувалого старого. — Я правду кажу?
— Ти помиляєшся, — відповів старий. — Проституція дає їй нагоду знайомитися з новими людьми. Проституція — це свіже повітря, корисні фізичні вправи і життя без турбот.
— Відтепер, — суворо наказав Нейтлі своїй дівчині, — я забороняю тобі мати щось до діла з цим аморальним старим.
— Va fongul![41] — відповіла його дівчина, знеможено закочуючи очі до стелі. — Що він хоче від мене? — благально мовила вона, трясучи кулаками. — Lasciami![42] — додала вона з погрозою. — Stupido! Якщо ти думаєш, що мої подруги такі погані, йди скажи своїм друзям, нехай не шуримурять з моїми подругами!
— Відтепер, — сказав Нейтлі своїм друзям, — гадаю, вам слід перестати бігати за її подругами і взятися за розум.
— Madonn'! — вигукнули його друзі, знеможено закочуючи очі до стелі.
Нейтлі, безперечно, зсунувся з розуму. Він вимагав, щоб усі вони негайно позакохувались і поодружувались. Данбар може побратися з повією Oppa, а Йосаріан — з сестрою Дакет або з будь-якою іншою дівчиною, яка йому сподобається. Після війни всі вони могли би працювати в батька Нейтлі і виховувати дітей, мешкаючи по сусідству в одному передмісті. Нейтлі дуже чітко усе це бачив. Кохання зробило з нього романтичного ідіота, і друзі прогнали його назад до спальні, де він почав сперечатися зі своєю дівчиною про капітана Блека. Вона пообіцяла більше не спати з капітаном Блеком і не віддавати йому грошей Нейтлі, але відмовилася хоч на крок поступитися своєю дружбою з огидним, нечупарним, розпусним, вульгарним старим, який зі зневажливою насмішкою спостерігав за розквітлим любовним романом Нейтлі і відмовлявся визнати, що Конгрес — це найвидатніший дорадчий орган у всьому світі.
— Відтепер, — твердо наказав Нейтлі своїй дівчині, — я взагалі забороняю тобі навіть розмовляти з тим відразливим старим.
— Знову старий? — збентежено скрикнула дівчина. — Perchè по?
— Йому не подобається Палата представників.
— Mamma mia! Що з тобою діється?
— È pazzo, — по-філософськи зауважила її сестричка. — Ось що з ним діється.
— Si, — охоче погодилася старша, смикнувши обіруч своє довге каштанове волосся. — Lui è pazzo.
Але вона скучала за Нейтлі, коли той від’їжджав, і розлютилася на Йосаріана, коли той щосили вдарив Нейтлі по пиці, відправивши його до шпиталю з переламаним носом.
Розділ 34
День подяки
Насправді це сержант Найт був винний у тому, що Йосаріан врізав Нейтлі по носі на День подяки, після того як уся ескадрилья скромно подякувала Майлові за фантастично пишний бенкет, на якому цілий полудень офіцери та рядові невситимо обжиралися, і за те, що він з невичерпною щедрістю роздавав усім охочим невідкорковані пляшки дешевого віскі. Ще до сутінок п’яні молоді вояки з одутлими блідими пиками уже блювали на кожному кроці і засинали, мов непритомні, просто на землі. В повітрі завис огидний сморід. Дехто набирав обертів ближче до ночі, і безцільне, розпутне гуляння тривало. То була груба, дика, пажерлива вакханалія, що галасливо прокотилася лісом до офіцерського клубу і поповзла на пагорби до шпиталю й зенітних батарей. В ескадрильї почалися бійки, когось навіть підрізали. В наметі розвідвідділу капрал Колодни прострелив собі ногу, бавлячись з зарядженим пістолетом, і в санітарній машині, яка помчала до шпиталю, йому помастили марганцівкою ясна і пальці ніг, поки він лежав на спині, а з рани струменіла кров. Люди з порізаними пальцями, закривавленими головами, з кольками в шлунку і вивихнутими щиколотками розкаяно шкандибали до санчастини, де Ґас і Вес мастили їм ясна і пальці ніг марганцівкою і видавали таблетки проносного, які тут же летіли в кущі. Веселе гуляння тривало геть по півночі, і тишу часто порушували дикі, переможні вигуки й крики тих, кому було радісно або зле. Знову і знову чулися стогони й звуки ригання, сміх, погрози, лайки і дзенькіт пляшок, розбиваних об каміння. Здалеку долинали сороміцькі пісні. Гульня була ще гірша, ніж під Новий рік.
Йосаріан про всяк випадок пішов спати рано, і незабаром йому приснилося, ніби він стрімголов мчить униз безконечними дерев’яними сходами, вибиваючи підборами гучний дріб. Потім він трохи прокинувся і зрозумів, що хтось стріляє по ньому з кулемета. До горла підступило страдницьке ридання. Першою думкою було, що то Майло знов атакує ескадрилью, і він скотився з койки і заліг унизу тремтячим, благальним клубком, серце стугоніло, мов ковальський молот, тіло обливав холодний піт. Однак літаки не гули. Здалеку долинув п’яний, щасливий регіт: «З Новим роком, з новим щастям!» — знайомий, переможний голос радісно викрикував звідкись згори поміж короткими, різкими кулеметними чергами, і Йосаріан зрозумів, що хтось задля забави пробрався до котрогось із кулеметних гнізд, що їх обладнав Майло в горах після свого нальоту на ескадрилью, укріпивши мішками з піском і укомплектувавши своїми людьми.