— Припиніть, Білл, — недбало позіхнув у відповідь генерал. — Ви, можливо, й зух, коли йдеться про оточення противника, який вичерпав усі свої резерви в умовах рівнинної місцевості й серед білого дня, але в інших ситуаціях користі з вас — як із цапа молока. Та й на біса вона нам?
— У нас зовсім не забезпечені тили, пане генерал. Адже все наше обмундирування на вулиці, а прорватися до нього можна лише через переповнений вестибюль. Зважаючи на все це, така акція вимагає від її виконавців надзвичайної мужності.
— Браво, Філпо, ви чудово розібралися в обстановці,— мовив генерал. — І тому я операцію по поверненню нашого обмундирування доручаю вам особисто. Вперед, Філпо, можна без пісень!
— Без прикриття, сер? Голяка?
— Чому ж? Можете прикритись подушкою, я не заперечую. Не забудьте на зворотному шляху роздобути сигарет.
— Доручіть мені, і все буде гаразд, — запропонував Йоссар’ян.
— Ну, от, генерале, — з полегшенням зітхнув Філпо. — Значить, моя операція відміняється?
— Не будьте йолопом, Філпо. Хіба ви не бачите, що він бреше?
— Ви брешете?
Йоссар’ян кивнув, і Філпо навіки втратив віру в людей.
Реготнувши, Йоссар’ян допоміг Кристі вивести свою кралю через коридор до ліфта, а тим часом Данбар із Жлобсом вибігли на вулицю ловити таксі. Голова дівчини лежала на плечі Кристі, а вуста всміхалися, певно, вона бачила приємні сни.
Коли виходили з машини, Кристієва краля на мить розплющила очі; вона кілька разів тяжко позіхнула й проковтнула слину, поки підіймалися крутими сходами до неї додому, а коли Кристі роздягав її та вкладав до ліжка, вона вже міцно спала. Не прокидалась вісімнадцять годин підряд, а Кристі наступного ранку бігав весь час по борделю й шикав на кожного стрічного. Дівчина пробудилась по вуха закоханою в нього.
Тож, загалом кажучи, завоювати її серце було зовсім просто: досить було дати їй добряче відіспатися.
Розплющивши очі й побачивши Кристі, його краля вся засвітилась. Вона блаженно потягнулась між хрусткими простирадлами на весь свій чималий зріст і з безтямною усмішкою нетерпляче поманила його до себе. Зачудований Кристі подибав до неї, як у тумані, та його знову випередила її сестричка, яка кулею влетіла до кімнати й скочила до ліжка. Кристієва краля дала їй шльопанця й лайнула, та на цей раз без злості, а Кристі відхилився на подушку, поклавши кожній з них руку на плече й відчувши себе враз могутнім заступником двох беззахисних істот.
«Чудова в нас буде сім’я», — подумав Кристі і тут же постановив віддати малу, коли виросте, до якогось аристократичного коледжу — Сміта, Редкліфа або Врін Мор. А за хвилину він вискочив з ліжка і на повний голос почав скликати своїх друзів: вони всі повинні знати, як йому поталанило! Та щойно ті з’явилися на його радісне запрошення, як Кристі раптом затріснув двері перед самим їхнім носом: він раптом згадав, що його кохана геть роздягнена.
— Одягайся! — наказав він їй, вітаючи себе за вчасно виявлену пильність.
— Perchè?[44] — заінтриговано запитала вона.
— Perchè? — повторив він, поблажливо всміхаючись. — А тому, що я не хочу, щоб вони бачили тебе роздягнутою.
— Perchè no? — запитала вона.
— Perchè no? — Кристі здивовано зиркнув на неї.— А тому, що негаразд, щоб інші чоловіки бачили тебе голою, ось чому!
— Perchè no?
— А тому, що я так кажу! — розпачливо вигукнув Кристі.— І годі зі мною сперечатися. Я тут мужчина, і тобі доведеться робити так, як я кажу! З цієї хвилини я забороняю тобі виходити з кімнати, коли ти не одягнена, як годиться! Тобі ясно?
— Ти що, здурів? Che succèdo?[45]
— Я знаю, що говорю.
— Tu sei pazzo![46] — обурено зойкнула вона, не бажаючи повірити в таке неподобство, і вискочила з ліжка. Щось сердито бурмочучи, натягла панталони й рушила до дверей.
Кристі рішуче став їй на дорозі. Він мусив показати всю силу свого чоловічого авторитету.
— Я забороняю тобі виходити з кімнати в такому вигляді! — твердо заявив він.
— Tu sei pazzo! — огризнулася вона вже з дверей, незадоволено смикнувши головою. — Idiota! Tu sei un pazzo imbecile![47]
— Tu sei pazzo! — мовила її сестричка і так само гордо рушила до виходу.
— Ану назад! — наказав їй Кристі.— Тобі я теж забороняю ходити без нічого.
— Idiota! — недбало кинула йому мала з коридора. — Tu sei un pazzo imbecile!
Розгублений Кристі безпорадно забігав по кімнаті, а тоді прожогом кинувся до салону, щоб заборонити приятелям дивитись на його кралю. Вона стояла перед ними в одних панталонах і скаржилася на нього.