Еверардові це було відомо, як і те, що вона досягала трохи не чемпіонських результатів в легкій атлетиці і кілька разів ходила у важкі й доволі небезпечні туристичні походи. Це привернуло увагу рекрутера з Патруля часу, який запропонував Флоріс пройти тестування, а коли вона його пройшла, розповів правду про часові подорожі. Власне кажучи, Еверард опинився в Патрулі приблизно так само.
— І все ж, — мовив він, — ти вибрала те суспільство, в якому жінок сильно пригнічують.
Вона відповіла дещо різко.
— Хіба ти не бачив мого резюме, де сказано, що я дала собі раду? Тобі ж відомо, як у Патрулі можуть замаскувати зовнішність.
— Вибач. Не ображайся. Але маскування годиться хіба для коротких візитів.
У недалекому майбутньому такі речі, як вуса чи голос, можна буде підробити майже бездоганно. Грубий, широкий одяг з підбивкою, де треба, може приховати вигини жіночого тіла. Її могли виказати руки, але у Флоріс вони були якраз завеликі для жінки, а їхній тендітний вигляд і брак волосся можна було пояснити молодим віком.
— Але…
Запросто може виникнути потреба зняти одяг перед супутниками, приміром під час миття. Або обличчя, яке хоч-не-хоч лишиться ніжно-жіночим, викличе насмішку у варварів, і тоді доведеться битися. Хай як добре тренована жінка, у ситуації, коли заборонено використання високотехнологічної зброї, їй забракне м’язів і сили чоловіка.
— Так, його застосування обмежене, — визнала Флоріс. — Це мене завжди дратувало. Я навіть розмірковувала… — вона замовкла.
— Чи не змінити стать? — за пів хвилини м’яко докінчив Еверард.
Вона неохоче кивнула.
— Нема потреби міняти її назавжди, ти ж, мабуть, знаєш? — У майбутньому такі операції не потребували хірургічного втручання чи гормональних препаратів. Організм перебудовували на молекулярному рівні, починаючи від ДНК. — Звісно, це не так просто. І є сенс йти на таке для завдання, яке триватиме щонайменше рік.
Вона кинула на нього викличний погляд.
— А ти пішов би на це?
— Звісно, що ні! — вигукнув він. А тоді подумав: «Чи не занадто різко я відреагував? Чи не було це нетолерантно?» — Але не забувай: я народився в американській консервативній глибинці 1924 року.
Флоріс розсміялася й стиснула його передпліччя.
— Я дуже сумнівалася, що моє глибинне єство зміниться. Я стала б безнадійним гомосексуалістом, а в тому суспільстві це ще більша перешкода, ніж бути жінкою. Якою мені, тим паче, бути подобається.
Еверард вишкірився.
— Це неважко помітити.
«Охолонь, хлопче. Жодних особистих стосунків на роботі. Це може призвести до фатальних наслідків. Розумом я волів би, щоб вона була чоловіком».
У Флоріс, мабуть, були схожі думки, тому що вона немов відгородилася від нього мовчанням, і якийсь час вони йшли, не промовивши жодного слова. Однак ця мовчанка не була обтяжлива. Вони простували через парк, зелень довкола них розливала пахощі, світло ліхтарів падало крізь листя на доріжку, через що та робилася плямистою, коли Еверард знову заговорив:
— І попри все це, як я розумію, ти провела велике дослідження. Я не читав про нього у твоїй справі, сподіваючись, що ти сама розкажеш — так було б краще.
Він уже кілька разів заводив мову про нього, але Флоріс завжди уникала розмови на цю тему. Для неї це було нескладно, адже у них була ціла купа інших справ.
Еверард почув і побачив, як вона зітхнула.
— Так, мені слід тобі розказати, — погодилася вона. — Ти мусиш знати, який у мене є досвід роботи. Це довга історія, але, думаю, я можу почати її. — Вона завагалася. — Тепер я почуваюся з тобою набагато простіше. Спершу я страшенно боялася працювати з позачасовиком.
— Ти добре приховувала свій страх, — протягнув він, пихнувши люлькою.
— Коли працюєш у польових умовах, вчишся приховувати свої емоції, так? Але сьогодні я можу говорити вільно. Ти… ти з тих чоловіків, з якими затишно.
Еверард промовчав, не знаючи, що на це відповісти.
— Я прожила п’ятнадцять років з фризами, — сказала вона.
Патрульний ледве встиг спіймати люльку, перш ніж вона впала на тротуар.
— Що?
— З 22 до 37 року нашої ери, — серйозним тоном провадила вона далі. — Патрулю потрібні були докладні знання, а не просто нарис про життя на далекому західному краї германських племен у той період, коли кельтський вплив почав замінюватися римським. Особливо їх цікавили заворушення, які сталися в племенах після вбивства Армінія[164]. Потенційні наслідки могли бути доволі значними.
164