— А я досі лише клеркиня в «Енджиніринг Стадіз», — промовила вона. — Але завдяки цьому я підтримую тісний зв’язок з усіма відділеннями нашого округу, зокрема і з головним департаментом. І тому добре знаю, яких заходів ужито для пошуку Кіта… цього не досить! Вони просто кинули його напризволяще! Менсе, Кіт загине, якщо ти йому не допоможеш!
Вона замовкла, голос її тремтів. Щоб дати їй і собі ще трохи часу, Еверард став пригадувати життєвий шлях Кіта Денісона.
Народився 1927 року в Кембриджі, штат Массачусетс, у забезпеченій родині. У двадцять три роки здобув ступінь доктора історичних наук, блискуче захистивши дисертацію з археології. А до того він виграв чемпіонат коледжу з боксу й перетнув Атлантичний океан у тридцятифутовому кечі[25]. Мобілізований 1950 року, воював у Кореї з відвагою, що в будь-якій популярнішій війні здобула б йому чималу славу. Проте, щоб дізнатися все це, потрібно було зійтися з ним ближче. Поза роботою він міг розмовляти про загальні речі з притаманною йому іронією. Коли ж потрібно було виконати завдання, він виконував його без зайвих слів.
«Авжеж, — міркував Еверард. — Дівчина дісталася кращому з нас. Якби захотів, Кіт запросто міг стати позачасовиком. Але він, на відміну від мене, пустив тут глибоке коріння. Мабуть, він постійніший, ніж я».
Демобілізований у 1952 році, Денісон опинився без роботи. Тоді-то на нього й вийшов агент Патруля і запропонував приєднатися до них. Можливість мандрів у часі Кіт сприйняв легше, ніж більшість новобранців, адже мав гнучкий розум, та й, зрештою, був археологом. Пройшовши вишкіл, Денісон з радістю усвідомив, що його зацікавлення збігаються з потребами Патруля: він став фахівцем з протоісторії східних індоєвропейців, працівником з багатьох поглядів куди ціннішим за Еверарда.
Бо ж позачасовий агент сновигає туди-сюди магістралями часу, рятуючи тих, хто потрапив у скруту, арештовуючи порушників і оберігаючи тканину людських доль від пошкоджень. Але що він вдіяв би без історичних знань? За багато віків до появи перших ієрогліфів люди вже вели війни, мандрували, здійснювали відкриття і вчинки, наслідки яких відчутні по всьому континуумі. Патруль мусив знати їх. Відстежувати й описувати хід подій — ось у чому полягала робота фахівців-істориків.
«До того ж Кіт був мені другом».
Еверард вийняв люльку з рота.
— Гаразд, Синтіє, — промовив він. — Розкажи мені, що ж сталося.
2
Її тихий голос тепер був майже сухий — так вона себе опанувала.
— Кіт відстежував міграцію різноманітних арійських племен. Власне, ми про це не знаємо нічого певного. Потрібно починати від достеменно відомого моменту історії, а потім поступово посуватися назад у часі. Отож, цього разу Кіт мав намір вирушити до Ірану в 558 рік до нашої ери. Він казав, що це незадовго до кінця мідійського[26] періоду. Він збирався порозпитувати людей, вивчити їхні звичаї, а потім перейти до більш раннього етапу, і так далі… Але ти мав би це й сам добре знати, Менсе! Ти ж якось допомагав йому, ще до того, як ми познайомилися. Кіт часто згадував про ту вашу подорож.
— Нічого надзвичайного, — стенув плечима Еверард. — Я просто супроводжував його на випадок якоїсь халепи. Він тоді досліджував переселення одного доісторичного племені з-понад Дону до гір Гіндукушу. Ми видали себе за мандрівних мисливців, попросили вождя виявити нам гостинність і кілька тижнів подорожували з валкою возів. Було весело.
Він пригадав степ і неозоре шатро неба над головою, шалену гонитву за антилопою, бенкетування довкола вогнища й дівчину, чиє волосся пахло гірко-солодким димом. На якусь мить йому схотілося прожити життя й померти як звичайний член цього племені.
— Цього разу Кіт вирушив один, — вела далі Синтія. — У його відділенні — та, либонь, і в усьому Патрулі — завжди бракує фахівців. Так багато тисячоліть, за якими треба спостерігати, і так мало життєвого ресурсу, щоб це робити. Кіт і раніше вирушав сам на завдання. Я завжди боялася його відпускати, але він казав, що… що в одязі пастуха, в якого й украсти нічого, в Іранському нагір’ї йому… йому буде безпечніше, ніж на Бродвеї. Але цього разу так не сталося!
— Чи правильно я розумію, — квапливо мовив Еверард, — що він вирушив тиждень тому — так? — щоб зібрати інформацію, передати її до аналітичного центру свого відділення й повернутися назад того самого дня, що й відбув. — «Бо тільки сліпий йолоп може лишити тебе саму надовго й дозволити, щоб твоє життя проходило без нього». — Але не повернувся.
— Так. — Вона взяла ще одну цигарку й прикурила від недопалка першої. — Я відразу занепокоїлася, пішла до начальника. Він зробив мені послугу й послав запит до самого себе на тиждень уперед — тобто в сьогоднішній день. Надійшла відповідь, що Кіт не повернувся. В аналітичному центрі сказали, що до них він не приходив. Тоді ми надіслали запит до головного відділення околу з проханням перевірити їхні архівні записи. Надійшла відповідь, що… що Кіт зник без сліду й ніколи не повернувся.
26
Мідійське царство існувало з 672 до 550 року до н. е, коли внаслідок повстання влада перейшла до нової династії Ахеменідів. Відтоді держава стала називатися Перське царство.