— Коли і звідки ви вирушили на це завдання?
— З Каліфорнії 1968 року.
Тамберлі підтримував свої давні стосунки довше, ніж більшість агентів. Він мав років дев’яносто життєвого ресурсу, біологічного віку — років тридцять, але постійний стрес і скорботи позначилися на його зовнішності, і в 1986 році Стівен цілком міг претендувати на п’ятдесят календарних років, хоча родичі й часто зауважували його молодий вигляд. Бог тому свідок: в житті патрульного поряд із пригодами не бракує і смутку. Надто багато доводиться всього бачити.
— Гм, поговорімо про це детальніше, — мовив Вараґан. — Спершу розкажіть мені про ваше завдання. Що саме ви робили в Кахамарці минулого століття?
«Пізніша назва міста», — відсторонено зауважив Тамберлі, тимчасом як його свідомість автоматично видала:
— Кажу ж: я польовий історик, що збирає інформацію про період іспанського завоювання Америки.
Він це робив не лише заради науки. Як міг Патруль підтримувати порядок на часових магістралях і охороняти від змін події людської історії, не знаючи, що це за події? Книжки часто помиляються, а багато ключових випадків узагалі не були задокументовані.
— Патруль влаштував мене під іменем Естевана Танакіля, ченця-францисканця, до експедиції Пісарро, коли той 1530 року знову вирушив із Іспанії до Америки. «До того, як Вальдзеемюллер наділив її цією назвою»[185]. — Я мав лише спостерігати і потай якомога більше записувати. «А ще намагався бодай трохи пом’якшити жорстокість цієї епохи». — Вам мусить бути відомо, що ці роки матимуть в історії велике значення — у майбутньому щодо мого рідного століття, у минулому — щодо вашого, — коли жителі Андського регіону відроджуватимуть свою історичну спадщину.
Вараґан кивнув.
— Авжеж, — мовив він невимушеним тоном. — Якби тут усе пішло інакше, то навіть двадцяте століття могло б уже бути геть інакшим. — Вараґан посміхнувся. — Припустімо, наприклад, що смерть Верховного інки Уайни Капака не спричинилася б до боротьби за трон між Атауальпою та його братом і держава інків не опинилася б у стані громадянської війни, коли прибула експедиція Пісарро. Ця жменька іспанських авантюристів навряд чи змогла б сама знищити могутню імперію. Завоювання Нового Світу вимагало би більше часу, більше ресурсів. А це вплинуло б на баланс сил у Європі, на яку напирали турки, тимчасом як Реформація руйнувала навіть ту позірну єдність, що існувала у християнському світі.
— Це ваша мета? — Тамберлі невиразно усвідомлював, що мав би відчувати лють, жах — будь-що, тільки не апатію. Та йому було майже нецікаво, що він почує у відповідь.
— Можливо, — насмішкувато відказав Вараґан. — А втім, люди, які виявили вас, були тільки розвідниками, що мали підготувати значно скромнішу операцію, а саме переміщення викупу за Атауальпу сюди. Хоча, звісно, така подія сама собою може призвести до вкрай неприємних наслідків. — Він розсміявся. — Натомість допоможе зберегти ці безцінні витвори мистецтва. Ви ж задовольнялися тільки тим, що робили з них голограми для прийдешніх поколінь.
— Для всього людства, — автоматично проказав Тамберлі.
— Ну, не для всього, а тільки для того, якому дозволено насолоджуватися плодами часових подорожей під пильним оком Патруля.
— Перемістити скарби… сюди? — промимрив Тамберлі. — У цей рік?
— Тимчасово. Ми розташувалися в цьому місці, тому що тут зручна база. — Вараґан насупився. — У нашому рідному околі від Патруля нікуди не сховаєшся. Пихаті свині! — Заспокоївшись, він повів далі: — Мачу-Пікчу нині таке ізольоване, що його не торкнуться значним чином жодні зміни в недалекому минулому, наприклад така дрібничка, як незбагненне зникнення викупу за Атауальпу, що станеться одної ночі. Але, щоб відшукати вас, Тамберлі, ваші колеги докладуть усіх зусиль. Вони схопляться за найменшу зачіпку, яку зможуть знайти. Нам треба дізнатися цю інформацію тепер, щоб передбачити їхні дії.
«Я мав би жахнутися аж до дна душі. Їм цілковито байдуже до наслідків… петлі на світових лініях, темпоральні вихори — вони ризикують знищити все майбутнє… Ні, не ризикують. Вони цілком свідомо прагнуть цього. Але я не відчуваю жаху. Та штука, що стискає мені череп, пригнічує всі людські почуття».
Вараґан подався вперед.
— Тому пропоную поговорити про ваше особисте життя, — мовив він. — Що ви вважаєте своєю домівкою? Яку родину маєте, друзів, знайомих?
185
Насправді карта німецького картографа Мартіна Вальдзеемюллера, на якій вперше з’явилася назва Америка, датована 1507 роком.