Кастелар миттю вирішив, що буде робити. Він зверне вбік, зачекає кілька хвилин, доки вершники розпочнуть бій, а тоді вдарить сам. Побачивши такого орла помсти на своєму боці, іспанці зрозуміють, що Бог їх почув, і прорубають дорогу крізь ряди охопленого панікою ворога.
Хтось угледів, як він пролетів над ними. Кастелар помітив здійняті догори обличчя, почув крики. Відтак коні пішли учвал, почувся громовий стукіт копит і залунало басовите:
— Сант-Яґо з нами! Вперед!
Кастелар пролетів над південними мурами міста, заклав віраж і приготувався до атаки. Тепер, коли він добре знав цю машину, вона чудово слухалася його — румак-вітер, на якому іспанець в’їде до звільненого Єрусалима, а врешті… врешті, можливо, постане перед Спасителем, коли той ходив по землі.
А-а-а!
Поруч із ним з’явилася ще одна летюча машина, на ній — два вершники. Кастеларові пальці вп’ялися в прилади керування. Ураз нестерпний біль пронизав його.
— Мати Божа, змилосердься!
Його мертвий кінь полетів у порожнечу. Принаймні Кастелар загине в бою. Нехай сили сатани й узяли над ним гору, та їм не здолати Браму раю, що відчинена для Христового воїна.
Його душа шугнула геть, у ніч.
24 травня 1987 року
— Пастка спрацювала майже бездоганно, — доповів Еверардові Карлос Наварро. — Ми помітили його з космосу, увімкнули електромагнітний генератор і стрибнули так, щоб опинитися біля Кастелара. Його хроноцикл потрапив у поле генератора, й іспанець дістав сильний удар електричним струмом. Електроніка на хроноциклі також вийшла з ладу. Але це ви знаєте. Для певності ми вистрілили в Кастелара з паралізатора й підхопили його в повітрі, перш ніж він упав на землю. Тим часом підлетів ваговіз, підібрав пошкоджений хроноцикл і зник звідти. Уся операція забрала менше ніж дві хвилини. Думаю, нас помітили, але в загальному сум’ятті бою за такий короткий час навряд чи хтось щось зрозумів.
— Добра робота, — похвалив Еверард, відхилившись на спинку свого старого потертого крісла.
Вони розмовляли в його нью-йоркській квартирі, затишній, зокрема, й завдяки кільком сувенірам: над баром висіли шолом і два списи з бронзової доби, а на підлозі лежала шкура білого ведмедя з Гренландії часів вікінгів — речі, що не викликали надто багато запитань у сторонніх людей, але пробуджували в Еверарда приємні спогади.
Він не брав участі у цій операції. Не було сенсу витрачати життєвий ресурс позачасового агента. Не було жодної небезпеки, хіба що Кастелар виявився б надто швидким і втік від патрульних. Але цьому завадила електромагнітна пастка.
— До речі, — мовив Еверард, — ваша операція — це частина історії. — Він показав на том Прескотта[194], що лежав скраю стола біля нього. — Я саме читав про це. Іспанські хроніки описують появу Діви Марії над охопленим вогнем палацом інки Віракочі, де пізніше звели церкву, а на полі бою буцімто з’явився святий Яків і підбадьорював війська. Вважається, що це лише релігійна легенда або ж свідчення істеричної галюцинації, але… та дарма. Як там полонений?
— Коли я виходив від нього, він спав під транквілізаторами, — відказав Наварро. — Опіки загояться без шрамів. Що з ним буде?
— Залежить під низки обставин. — Еверард узяв із попільнички люльку й розпалив її. — Насамперед нас цікавить доля Стівена Тамберлі. Вам відомо про його історію?
— Так. — Спохмурнів Наварро. — На жаль — хоч це й було неминуче, — електричний струм стер молекулярну пам’ять хроноцикла про те, куди й до якого часу він переміщувався. Кастелара попередньо допитали під кірадексом — ми знали, що ви захочете дізнатися про це, — але він не пригадує ні дати, ні місця, де лишив Тамберлі, тільки те, що це було кілька тисяч років тому на тихоокеанському узбережжі Південної Америки. Він знав, що зможе довідатися точну дату з хроноцикла, хоча й сумнівався, що вона йому буде потрібна, а тому й не завдавав собі клопоту запам’ятовувати координати.
Еверард зітхнув.
— Цього я й боявся. Бідолашна Ванда.
— Перепрошую?
— Не зважайте. — Еверард затягнувся люлькою, щоб заспокоїтися. — Ви можете йти. Прогуляйтеся містом, розважтеся.
— А ви не хочете пройтися зі мною? — невпевнено запитав Наварро.
Еверард похитав головою.
— Я почекаю тут якийсь час. Навряд чи Тамберлі вдалося знайти спосіб самостійно урятуватися. Але якщо все ж вдалося, його спершу привезуть на одну з наших баз для короткого звіту. Запит покаже, що я залучений до його справи, і мене повідомлять. Але, звісна річ, цього не могло статися раніше, поки ми не закінчили цю роботу так, як закінчили. Можливо, мені невдовзі подзвонять.
194