— Овва! — вигукнув Еверард. — Я пригадую… у звіті мовилося лише про те, що доля їхнього флоту — історична загадка. Його так і не захопили, у хроніках про нього більше немає жодної згадки… То що ж із ним сталося?
Рейно, звісно, були відомі дальші події, адже їх відстежили польові науковці Патруля.
— Коли почнуться арешти, кораблі вийдуть у море, — відказав він. — Більшість вирушить до маврів, як і багато інших тамплієрів, зраджених і озлоблених, що діставалися туди поодинці. Маври розумно розподілять їх по флотах різних емірів.
— Отже, Марло таки вплинув на історію, — понуро мовив Еверард. — Що ще може вдіяти цей Фульк, хай вже й небагато лишилося часу? Щойно ми врятуємо Марло, нам доведеться з цим джентльменом… щось робити.
— А як ви плануєте рятувати Марло? — запитав Рейно.
— Саме тому я й прибув сюди, щоб це обговорити і влаштувати, — відказав Еверард. — Ми маємо випрацювати бездоганний план. Нічого такого, що відгонило б якимись надприродними дивами або ще чимось надзвичайним. Бог його знає, до чого це може призвести.
— Здогадуюся, у вас вже є якісь ідеї, — мовив Рейно.
Позачасовий агент мусить бути винахідливим.
Еверард кивнув.
— Можете знайти мені кількох відчайдухів, які знають тут усі ходи й виходи? Моя пропозиція така: сьогодні вночі ми вдеремося до того будинку в Парижі. Всередині вочевидь не має бути нікого, окрім в’язня, двох охоронців і кухаря-новобранця. Мабуть, банда грабіжників довідалася про це й вирішила скористатися нагодою. Ми викрадемо всі цінності, які знайдемо й зможемо винести, а також заберемо Марло із собою, нібито заради викупу. Хто про нього згадає у тій бучі, що невдовзі здійметься? Грабіжники вирішать, що ніякого викупу не отримають, переріжуть в’язневі горло й викинуть труп у Сену. — Еверард на мить замовк, а тоді додав: — Сподіваюся, ми не заподіємо великої шкоди стороннім людям.
Іноді Патрулю доводиться бути безжальним, як сама історія.
Париж, 11 жовтня 1307 року, середа
Після вечірнього дзвону — сигналу гасити ліхтарі й світло в будинках — міську браму зачиняли, і без потреби з домівок ніхто не виходив, окрім хіба що сторожі й нічних злодіїв. Посеред безлюдної вулиці з’явився хроноцикл, збільшена модель — на вісім чоловік. Чвакнула багнюка — цей звук здався надто гучним у нічному безгомінні, — і машина приземлилася на бруківку.
Еверард та його люди позіскакували із сидінь. Між стінами й балконами високих будинків було темніше, ніж будь-де на відкритій місцевості, вузьку вуличку сповнював сморід і холод. Світло, що жевріло у двох віконцях високо на фасаді будинку, лише поглиблювало темряву. Втім, нападники бачили все чітко у своїх світлопідсилювальних окулярах, які комусь іншому могли б здатися чудернацькими масками. Патрульні були одягнені в бідняцьке дрантя, латане й брудне. Усі мали ножі, двоє прихопили сікачі, один — кийок, ще один — квотерстаф[204]. У Еверарда на поясі висів меч-фальшіон, короткий, з широким і кривим клинком — цілком імовірна зброя для бандита.
Патрульний, примружившись, глянув на тьмяне світло у вікнах.
— А бодай йому! — лайнувся він англійською. — Хто там ще не спить? Може, просто лишили нічник. Гаразд, починаймо. — Він перейшов на темпоральну, адже члени його команди народилися в майбутньому в різних століттях і різних куточках світу. — Яне, стріляй.
За описом Марло вхідні двері мали бути масивні й на засуві. Украй важливо було зробити все швидко. Коли зніметься колотнеча, сусіди, мабуть, не наважаться прийти на підмогу, але можуть послати когось по загін сторожі, або ж ці протополіцейські самі прибудуть на галас. До того часу Еверардові люди вже мусять зникнути, не лишивши ніяких інших слідів, окрім тих, що вказували б на звичайне пограбування.
Ян, що мав лишатися біля транспортера, відсалютував і розвернув установлену на рамі мортиру. Конструкцію придумав Еверард, після чого її виготовлення і випробовування забрало чимало людино-годин. Гармата бахнула. Від дверей відвалився добрий шмат твердої деревини. Почувся тріск, двері розкололися й обвисли на одній завісі, засув переламався. Після себе вони лишать колоду — нібито нападники скористалися тараном. Звісно, щоб висадити такі двері, потрібна надзвичайна сила, і це може стати причиною для тривоги, але гучний арешт тамплієрів мав би відвернути від цього увагу.