Кіт різко урвав розповідь і якийсь час мовчки дивився Еверардові в очі, покусуючи губу.
— Вибач. Я постійно забуваю. Часом я згадую, що там, удома, не був убивцею… згадую після битви, коли бачу перед собою розкидані тіла вбитих, а надто поранених. Але я не міг інакше, Менсе! Я мусив битися! Спершу було повстання. Як ти гадаєш, довго я протягнув би, якби відмовився взяти участь у Гарпаговій задумці? А потім мені довелося захищати царство. Я не просив нападати на нас ні лідійців, ні східних варварів. Ти бачив колись місто, сплюндроване туранцями, Менсе? Тут або ми, або вони, але коли ми когось завойовуємо, то не заковуємо їх у кайдани, вони зберігають свої землі, звичаї і… Заради Мітри, Менсе! Хіба міг я вчинити інакше?
Еверард сидів, слухаючи, як у саду на вітерці шелестить листя. Нарешті він промовив:
— Ні, не міг. Я тебе розумію. Сподіваюся, тобі не було надто самотньо.
— Я звик, — обережно відказав Денісон. — Гарпаг, звісно, ще той пройдисвіт, але з ним цікаво. Крез виявився цілком непоганим чоловіком. Маг[36] Кобад оригінально мислить, до того ж він тут єдиний, хто наважується вигравати у мене в шахи. А ще є учти, лови, жінки… — він виклично глянув на розмовника. — Атож, жінки. Ти очікував від мене іншого?
— Ні, — відказав Еверард. — Шістнадцять років — тривалий час.
— Кассандана, моя старша дружина, — це справжня винагорода за ті негаразди, що їх я зазнав тут. Але ж Синтія… Господи Боже, Менсе!
Денісон підхопився і поклав руки Еверардові на плечі. Міцні пальці, звиклі за півтора десятка років до сокири, лука й вуздечки, до болю впилися в тіло.
— Як ти збираєшся витягнути мене звідси? — голосно вигукнув цар Персії.
7
Еверард теж підвівся й підійшов до стіни альтанки. Засунувши великі пальці за пояс і похиливши голову, він крізь кам’яне мереживо дивився в сад.
— Я не бачу жодного способу, — відповів він.
Денісон ударив кулаком по долоні.
— Цього я й боявся. Що рік, то більше мене опановував страх: навіть якщо Патруль і знайде мене колись, то… Але ти маєш мені допомогти!
— Кажу ж тобі: я не можу! — Еверардів голос надломився. Патрульний далі стояв спиною до співрозмовника. — Зваж усе сам. Хоча, я певен, ти вже робив це неодноразово. Ти не який-небудь вошивий варварський вождьок, доля якого за сотню років уже нічого не важитиме. Ти Кір Великий, засновник Перської імперії, ключова фігура в ключовому окрузі. Якщо зникне Кір, зникне й усе наше майбутнє! Не буде ніякого двадцятого століття, і Синтії також не буде!
— Ти певен цього? — благально запитав чоловік за його спиною.
— Перш ніж перенестися сюди, я ретельно проштудіював усі факти, — крізь зціплені зуби промовив Еверард. — Перестань сам себе дурити. Ми упереджені до персів, бо вони колись ворогували з греками, а наша культура стоїть на підвалинах елліністичної. Але перси такі самі важливі! Це щонайменше! Ти на власні очі бачив, як повстала їхня імперія. Звісно, за твоїми мірками вони жорстокі, але вся доба така, і греки анітрохи не кращі. Авжеж, вони не знають демократії, але ж не можна дорікати персам за те, що вони не дійшли до цього європейського винаходу, який не вписується у їхній світогляд. Важливим натомість є ось що: перси були першими завойовниками, які намагалися поважати підкорені народи й замиряти їх; які дотримувалися законів, що їх самі запроваджували; за яких мир запанував на величезній території, достатній для того, щоб налагодити сталий зв’язок із Далеким Сходом; які створили життєздатну світову релігію — зороастризм, — не обмежену одним народом чи місцевістю. Можливо, ти не знаєш, але багато християнських обрядів мають мітраїстичне походження. Повір мені: багато. Не кажучи вже про юдаїзм, який ти, Кір Великий, маєш особисто врятувати. Пригадуєш? Ти заволодієш Вавилоном і дозволиш тим євреям, які зберегли свою національну ідентичність, повернутися на батьківщину. Якби не ти, їх поглинули б інші народи й вони розчинилися б у загальному тлумі, як перед тим десять інших колін Ізраїлевих[37]. Навіть у часи свого занепаду Перська імперія буде такою собі ливарною формою для прийдешніх цивілізацій. У чому ж бо полягала більшість завоювань Александра Македонського? Він просто перебрав усі колишні володіння персів і таким чином поширив елліністичну культуру на увесь відомий світ! Наступниками Перської імперії будуть такі держави, як Понтійське царство, Парфія, Персія Фірдоусі, Омара Хаяма й Гафіза, відомий нам Іран і той Іран, що постане в майбутньому, після двадцятого століття…
37
Традиційно народ Ізраїлю ділиться на 12 племен (або колін), чиї імена походять від імен синів патріарха Якова. Десять колін не повернулися з ассирійського полону, і доля їхня невідома. На відміну від пізніших вигнанців до вавилонського полону, яким Кір Великий дозволив повернутися на батьківщину.