— Я не думаю, що вони кинуться сюди ордами, — промовив Еверард. Щось у Сандовалевому голосі непокоїло його, викликало спротив. — Їм довелося б подолати величезні простори Сибіру й Аляски.
— Долалися й більші перешкоди. Але я не маю на увазі, що вони ринуть сюди всі одразу. Можливо, для масового переселення їм, як і європейцям, потрібні будуть кілька століть. Можу собі уявити, як протягом якогось часу низка кланів і племен осяде вздовж західного узбережжя Північної Америки. Мексика і Юкатан будуть поглинуті або ж — що ймовірніше — стануть ханствами. Що більше зростатиме населення й прибуватимуть нові переселенці, то далі на схід просуватимуться скотарські племена. Не забувай, що менш ніж за сто років династію Юань скинуть з престолу. У монголів з’явиться додаткова причина, щоб кудись забратися з Азії. За ними сюди прийдуть і китайці — по землю для обробітку й по свою частку золота.
— Не ображайся, — м’яко втрутився Еверард, — але мені здається, що кому-кому, але не тобі бажати швидшого завоювання Америки.
— Це буде інакше завоювання, — відказав Сандовал. — Мене не турбує доля ацтеків: якщо почитаєш про них, то погодишся, що Кортес зробив Мексиці послугу. Іншим, не таким жорстоким, племенам теж буде сутужно — якийсь час. А все ж монголи не такі вже й нелюди. Хіба ні? Ми упереджені до них через вплив західної цивілізації, але забуваємо, скільки вбивств і тортур в ті самі часи залюбки чинили і європейці. Насправді монголи схожі на давніх римлян. Як і римляни, вони винищують тих, хто їм опирається, але поважають права тих, хто скоряється, забезпечують їм військовий захист і розумне управління. Вони мають таку саму, як римляни, національну вдачу — позбавлену уяви, не схильну до творчості, — але з певним трепетом і заздрістю дивляться на справжні цивілізації. Тій нікчемній Римській імперії ніколи й не снилася та величезна територія, яку на цю мить об’єднує Pax Mongolica[63] і таким чином заохочує різноманітні народи до контактів між собою, які сприяють появі нових думок. Що ж до індіанців, не забувай: монголи — скотарі. Тут не буде тої нерозв’язної суперечки між мисливцем і фермером, яка змусила білу людину винищити індіанців. До того ж у монголів немає расових упереджень. Після недовгого спротиву пересічний навахо, черокі, семінола, алгонкін, чіппева, дакота радо підкориться й приєднається до монголів. Чому б ні? Індіанці дістануть коней, овець, корів, навчаться ткацтва й роботі з металами. Вони переважатимуть завойовників числом, і це забезпечить їм більш-менш рівні права, а не такі, які вони матимуть із білими фермерами в добу промислового розвитку. А ще ж, як я вже казав, будуть китайці, які допоможуть перемішатися всій цій різнорідній масі, цивілізуючи її, навчаючи… Господи, Менсе! Коли Колумб дістанеться сюди, він зустріне-таки Великого хана! Сахем-хана[64] — володаря наймогутнішого народу на землі!
Сандовал замовк. Вітер гойдав над ними гілля, яке скрипіло, наче шибениця. Перш ніж щось сказати, Еверард довго дивився в ніч:
— Так, це могло б статися. Вочевидь, нам довелося б лишитися в цьому часі, доки не мине критичний момент. Наш світ перестав би існувати. Ніколи б не існував.
— Не такий уже й прекрасний цей наш світ, — немов у сні, відгукнувся Сандовал.
— Подумай… про своїх батьків. Вони б ніколи не народилися.
— Вони тулились у напівзруйнованій хижі. Одного разу я бачив, як батько плаче, бо не міг купити нам зимові черевики. А мати померла від туберкульозу.
Еверард сидів незрушно. Сандовал стрепенувся і скочив на ноги з удаваним хрипким сміхом.
— Що це я тут намолов? Усе це лише вигадки, Менсе. Нумо закруглятися. Я перший постою на варті.
Еверард погодився, але ще довго лежав без сну.
5
Скутер перестрибнув на два дні вперед і тепер ширяв у височині, невидимий неозброєним оком. Розріджене повітря довкола проймало різким холодом. Еверард здригнувся, настроюючи електронний телескоп. Навіть за максимального збільшення караван здавався лише крихітними цятками, що тягнулися ланцюжком через зелене безмежжя. Але на цей час у Західній півкулі не могло бути інших вершників.
Менс обернувся на сидінні до свого товариша.
— І що тепер?
На широкому обличчі Сандовала не можна було нічого прочитати.
64