Він пригадав свою подружку в коледжі, найпрекрасніше дівча — кожен хлопець пишався б можливістю пройтися з нею під дощем; пригадав Берні Ааронсона і нічні розмови, пиво й тютюновий дим; і Філа Брекні, який витягнув його з болота у Франції, коли кулемети переорювали понівечене поле; Чарлі й Мері Віткомів у вікторіанському Лондоні за вечірнім чаюванням перед каміном, у якому рівним полум’ям горить кеннель[75]; Кіта й Синтію Денісонів у їхньому хромованому помешканні в нью-йоркському піднебессі; Джека Сандовала серед рудувато-коричневих аризонських круч; собаку, якого Менс колись мав; карбовані терцини Данте й громові шекспірівські рядки; велич Йоркського собору й моста «Золота Брама»… Господи, в його спогадах було ціле життя й життя хтозна-скількох мільярдів людських істот, що працювали, страждали, сміялися й перетворювалися на порох, щоб звільнити місце для своїх нащадків… Нічого цього ніколи не було.
Він струснув головою, приголомшений розпачем, неспроможний збагнути, що ж сталося насправді.
Солдат повернувся з картою світу й розгорнув її на столі. Ап Кіорн різко махнув рукою, і Еверард з Ван-Сараваком схилилися над нею.
Так, це була Земля в проекції Меркатора, хоча картографічне зображення, як підказувала патрульним зорова пам’ять, було досить приблизне. Континенти й острови були звичні, а ось держави, розфарбовані яскравими кольорами, мали інакший вигляд.
— Ти можеш прочитати ці назви, Ване?
— Можу спробувати на основі єврейського алфавіту, — відказав венеріанин.
Він став читати назви. Ап Кіорн щось пробуркотів і взявся його виправляти.
Північна Америка аж до Колумбії називалася Еніс ер Афаллон — схоже, одна країна, поділена на штати. У Південній Америці була одна велика держава, Гай-Бразиль[76], і кілька менших, чиї назви скидалися на індіанські. Австралазія, Індонезія, Борнео, Бірма, Східна Індія та чимало тихоокеанських островів належали Гіндураджу. Афганістан і решта Індії називалися Пенджаб. Імперія Хань охоплювала Китай, Корею, Японію і Східний Сибір. Решта Росії і значна частина Європи належали до Литторну. Британські острови називалися Бриттіс, Франція та Нижні країни[77] — Галліс, а Іберійський півострів — Кельтан. Центральна Європа й Балкани були поділені на багато маленьких держав, декотрі з яких мали назви, як видавалося, гунського походження. Швейцарія і Австрія утворювали разом Гельвецію, Італія звалася Кімверландом, а Скандинавський півострів був розділений посередині: на півночі розміщувалася Свея, а на півдні Готланд. Північна Африка, схоже, була конфедерацією, що називалася Карфагаланн і простягнулася від Сенегалу аж до Суецу, а на півдні сягала трохи не екватора. Нижня частина континенту була розпайована поміж дрібнішими країнами, багато з яких мали цілковито африканські назви. На Близькому й Середньому Сході лежали Парфія і Арабія.
Ван-Саравак звів погляд. В очах йому стояли сльози.
Ап Кіорн прогарчав запитання й поводив пальцем над картою. Він хотів знати, звідки незнайомці прибули.
Еверард стенув плечима й указав на небо. Він в жодному разі не міг сказати правди. Вони з Ван-Сараваком домовилися стверджувати, що прибули з іншої планети, адже в цьому світі, схоже, не знали космічних польотів.
Ап Кіорн сказав щось начальнику поліції, той кивнув і відповів. В’язнів відвели назад до камери.
3
— І що тепер? — Ван-Саравак важко всівся на свій лежак і втупився у підлогу.
— Будемо підігрувати, — понуро відказав Еверард. — Хоч як, а треба дістатися до скутера, щоб утекти. Будемо на волі, а тоді поміркуємо, що й до чого.
— Але що сталося?
— Кажу ж тобі: не знаю! На перший погляд видається, що греко-римська цивілізація зазнала невдачі й на коні виявилися кельти, але я не можу сказати, що стало цьому причиною.
Еверард узявся міряти кроками камеру. До нього поступово приходило гірке розуміння.
— Пригадай основи теорії часу, — сказав він. — Події — це результат не одної-єдиної причини, а цілої сукупності чинників. Саме тому так важко змінити історію. Якщо я подамся, скажімо, до Середньовіччя і вб’ю одного з нідерландських пращурів Франкліна Делано Рузвельта, то він усе одно народиться наприкінці дев’ятнадцятого століття, адже він і його гени походять від цілої купи предків — спрацює принцип компенсації. Але вряди-годи трапляються по-справжньому ключові події — вузлові моменти, які поєднують так багато світових ліній, що мають вирішальний вплив на все майбутнє. Хтось якось невідомо чому спотворив у минулому одну з таких подій.
76
77
Термін, що стосується пізнього Середньовіччя і початкового періоду нової історії й позначає території сучасних Нідерландів, Бельгії, Люксембургу, а також частини Франції та Німеччини.