— І за що мені такі Танталові муки? — бубонів він. — Поруч найвродливіша дівчина у всьому просторі-часі, а я не можу їй бодай слова сказати. А вона ще й виявилася наполовину моржем.
Раби насухо витерли Еверарда й одягли в місцеве вбрання, після чого патрульний повернувся до вітальні й став перед каміном.
— Що це за візерунок? — запитав він, показуючи на картатий орнамент свого кілта.
Дейрдре підвела руду голівку.
— Це барви мого клану, — відказала вона. — Почесний гість на час його гостини завжди вважається членом клану господаря, навіть якщо між ними кревна ворожнеча. — Вона ніяково всміхнулася. — А між нами ворожнечі немає, Менслаху.
Почувши ці слова, Еверард знову спохмурнів: він пригадав, що мусить зробити.
— Я хотів би розпитати тебе про вашу історію, — сказав він. — Мене це неабияк цікавить.
Дівчина кивнула, поправила золоту стрічку, пов’язану круг її голови, і взяла зі щільно заставленої книжками полички один з томів.
— Це, як на мене, найкраща праця з історії світу. Я зможу тут уточнити всі деталі, про які ти захочеш дізнатися.
«І підкажеш, як знищити твій світ».
Еверард сів поруч із нею на канапу. Лакей прикотив візок із ланчем. Патрульний їв без апетиту, не відчуваючи смаку страв.
— Рим і Карфаген воювали між собою? — запитав він, бажаючи перевірити свою підозру.
— Авжеж. Двічі. Спершу вони були союзниками у війні проти Епіру, але потім розійшлися. Рим переміг у першій війні й спробував обмежити експансію Карфагену, — дівчина схилила обличчя з правильними рисами над книжкою, наче сумлінна учениця. — Друга війна вибухнула двадцять три роки по тому й тривала… гм… загалом одинадцять років, хоча останні три роки карфагеняни лише зачищали територію, після того як Ганнібал захопив і спалив Рим.
«Ага!»
Втім, Еверард не відчував радості через те, що не помилився.
Поворотним пунктом була Друга Пунічна війна (тут її називали Римською), чи то пак якийсь вирішальний її епізод. Але Еверард не став одразу розпитувати про подробиці — почасти через цікавість, почасти через побоювання розкрити свої карти. Однаково спершу треба обмізкувати, що насправді сталося. (Ні… чого не сталося. Бо ж реальність була тут, поруч нього, тепла й жива. Це він — привид).
— То що сталося далі? — безбарвним тоном запитав Еверард.
— Карфагенська імперія захопила Гіспанію, південну Ґаллію і носак італійського «чобота», — відказала дівчина. — Решта Італії, геть безсила після того, як розпався Італійський союз[85], поринула в безлад. Але карфагенські владарі були занадто користолюбні, щоб держава могла зберегти свою могутність. Ганнібала ж убили люди, які вважали, що його чесність стоїть у них на шляху. Тим часом Сирія і Парфія воювали за східне Середземномор’я. Парфія перемогла й підпала таким чином під іще більший вплив елліністичної культури. За років сто після Римських воєн в Італію вдерлися германські племена. — Очевидно, це були кімври зі своїми спільниками, тевтонами й амбронами. У Еверардовому світі їх зупинив Марій[86]. — Їхні спустошливі набіги на Ґаллію змусили кельтів зрештою переселитися до Гіспанії та Північної Африки, де тоді вже занепадав Карфаген. Ґалли багато чому навчилися від карфагенян. Потім настав тривалий період воєн, у ході яких Парфія слабшала й поставали кельтські держави. У Середній Європі гуни розбили германців, але, своєю чергою, зазнали поразки від Парфії; на вільні землі прийшли ґалли, а германці лишилися тільки в Італії та Гіпербореї. — Мабуть, мався на увазі Скандинавський півострів. — Кораблі ставали досконаліші, розвивалася торгівля з Далеким Сходом як через Арабію, так і безпосередньо, морським шляхом довкола Африки. — У Еверардовому варіанті історії Юлій Цезар був неабияк здивований, коли дізнався, що венети[87] будують найкращі судна, ніж будь-хто в Середземномор’ї. — Кельтанці відкрили південний Афаллон, який вважали островом — звідси й назва «еніс», тобто «острів», — але були відкинуті місцевими мешканцями, мая. Однак бриттіські колонії на півночі вціліли, а згодом вибороли незалежність. Тим часом швидко зростав на силі Литторн. Був період, коли він поглинув майже всю Європу. Лише західна частина континенту повернула собі свободу внаслідок мирної угоди, якою завершилася Столітня війна, про неї я тобі казала. Азійські країни скинули ярмо своїх виснажених війною європейських господарів і стали модернізуватися, тимчасом як західні держави, своєю чергою, занепадали. — Дейрдре звела погляд від книжки, яку вона, розповідаючи, гортала. — Та це лише в загальних рисах, Менслаху. Мені розказувати далі?
85
Постійний військовий союз між Римською республікою та підкореними італійськими племенами в IV–III ст. до н. е.
86