— Ти Ясінтра? — запитав він, і пара його дихання оповила слова.
Обоє відсапували. Дівчина не відповіла.
— Ти була знайома з Трамахом… Він відвідував тебе.
— Пильнуй за колінами… — наче звідкілясь іздалеку долинув Гераклів голос.
Дівчина лише мовчки дивилася на нього.
— Він платив тобі за ці візити? — Діагор сам до пуття не знав, чому запитав про це.
— Звісно, що платив, — відказала вона. Обидва чоловіки подумали, що не кожен ефеб має такий басовитий голос, що скидався на гудіння гобоя в печері. — За Бромієві ритуали належить платити пеанами, за Кіпридині[26] — оболами.
Діагор невідь-чому відчув образу: можливо, через те, що дівчина не видавалася переляканою. А її товсті губи, чи не насміхаються вони над ним у темряві?
— Як ти з ним познайомилася?
— На торішніх Ленеях. Я танцювала у процесії. Він побачив мене й розшукав згодом.
— Він розшукав тебе? — не ймучи віри, вигукнув Діагор. — Таж він тоді був іще зовсім хлопчиком!..
— Мене розшукують чимало хлопчиків.
— Ти, мабуть, кажеш про когось іншого…
— Я кажу про Трамаха, юнака, якого загризли вовки, — відказала Ясінтра.
Геракл нетерпляче втрутився в розмову:
— За кого ти нас узяла?
— Не розумію, — Ясінтра обернула свій водянистий погляд до нього.
— Чому ти кинулася навтьоки, коли ми запитали про тебе? Ти не з тих, хто тікає від чоловіків. Кого ти чекала?
— Нікого. Коли мені заманеться, тоді й тікаю.
— Ясінтро, — промовив Діагор, який начебто заспокоївся, — нам потрібна твоя допомога. Ми знаємо, що з Трамахом щось коїлося. Його мордувала якась серйозна проблема. Я… Ми були його друзі й прагнемо дізнатися, що з ним сталося. Твої стосунки з ним нас не цікавлять. Ми лише хочемо дізнатися, чи він розповідав тобі щось про свої клопоти…
Філософ мало не додав: «Будь ласка, допоможи мені. Для мене це значно важливіше, ніж ти гадаєш». Він прохав би її про допомогу безліч разів, адже почувався безпорадним і тендітним, наче лілія в руках юної дівчини. Його свідомість утратила геть усю гординю й перетворилася на блакитнооку юнку з блискучими косами, що квилила: «Допоможи мені, благаю, допоможи!» Однак це бажання — легке, як доторк білої дівочої туніки до квіткових пелюсток, і водночас жагуче, як стигле й принадне тіло нагої дівчини, — не вбралося у слова*.
__________
* І знову виразний ейдезис «дівчини з лілією», а до нього, схоже, додається ідея «допомоги», що кілька разів повторюється в цьому абзаці!
¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯
— Трамах був не надто говіркий, — відказала Ясінтра. — І не видавався чимось стурбованим.
— Він коли-небудь просив у тебе допомоги? — запитав Геракл.
— Ні. Чого б то він мав це робити?
— Коли ти бачила його востаннє?
— Місяць тому.
— Він коли-небудь розповідав тобі про своє життя?
— Хто розповідає щось таким жінкам, як я?
— Його родина не заперечувала проти ваших стосунків?
— Не було ніяких стосунків: він час від часу навідував мене, платив і йшов геть.
— Може, його родині не подобалося, що їхній благородний син час від часу приходив до тебе розвіятися?
— Не знаю. Я не його родину мала вдовольняти.
— Отже, ніхто з його рідних не забороняв тобі бачитися з ним?
— Я ніколи з ними не розмовляла… — відрізала Ясінтра.
— Але його батько, мабуть, щось знав про вас… — незворушно правив своєї Геракл.
— Трамах не мав батька.
— Справді, не мав, — сказав Геракл. — Я хотів сказати — мати.
— Я з нею не знайома.
Запала мовчанка. Діагор, шукаючи допомоги, поглянув на розгадника. Той стенув плечима.
— Я можу вже йти? — запитала дівчина. — Я втомилася.
Їй ніхто не відповів, але вона відступила від стіни й рушила геть. Її постать, загорнута у довгу темну хустку поверх туніки, рухалася з неквапливою зграбністю лісового звіра. Невидимі браслети подзенькували щокроку. Перш ніж перетнути межу з темрявою, Ясінтра обернулася до Діагора.
26
Бромій (з давньогр. — «гучний») — один з епітетів Діоніса, бога вина.
Пеан — хвалебна пісня, гімн.
Кіприда — один з епітетів Афродити, богині кохання.