Дівчина вказала рукою вперед і блимнула очима.
— Пішли ближче, — юнак ступив крок вперед, але Лада не зрушила з місця. Він впіймав її насторожений погляд.
— Ти ж не відмовиш доброму і тупому Дану, — здивовано підняв брови Даниїл.
— Звідки мені знати, що ти добрий? — вона не обривала свого погляду.
Юнак примружився:
— А мені звідки знати?
Тоді він раптом змінив тон і серйозно промовив:
— Ти можеш мені довіряти.
Хвилину обоє мовчали.
— Мені теж чомусь так здається, — замислено погодилась дівчина і рушила вперед. — Добре, підійдемо ближче.
Пара спустилась ще вниз і сіла на скелястому березі. Гірська річка була вузька і бурхлива, але трохи ліворуч від них переходила в спокійне плесо. По той бік беріг здіймався височезним урвищем, з якого відчайдушно схилялися дерева.
— Тут доволі глибоко, — вказала Лада на місце зі спокійним плесом. — Близько трьох метрів.
— Ти любиш це місце? — юнак зазирнув в її широкі зіниці і дівчина кивнула.
— Так, я страшенно люблю річку. Я люблю сидіти на її березі, дивитись і не думати. Тут дуже спокійно і дійсно не хочеться думати.
— Що ж ти такого надумала поганого, що так боїшся?
— Я не боюся думок. Просто вони засмучують.
Дан повернувся до неї і обняв свої коліна.
— Поясни.
— Що? Чому засмучують думки?
Вона замислено потерла чоло рукою. Йому зненацька сильно захотілось поцілувати дівчину, а не слухати. Або поцілувати, а потім слухати. Юнак покусав губи, тамуючи бажання.
— Дивись, — дівчина почала пояснювати і жваво розмахувати руками. — Уяви: сидить людина і думає. От нема їй більше що робити. Думає вона про що? Може пригадувати минуле. Погане вона пригадала і одразу жене геть. Тоді пригадує щасливі миті. Насолоджується ними і розуміє, що вони в минулому. Це засмучує. Що ще? Людина може фантазувати, але рано чи пізно розуміє, що це фантазії. Так чи інакше, людина повертається до своїх проблем, до того, що їй потрібно зараз вирішувати. І це засмучує. Як би людина не міркувала, вона приходить до одного — проблем і турбот.
Дан не зводив з дівчини погляду. Нарешті він промовив:
— Ти сама це придумала?
— Ні, річка казала.
Губи її розпливлись в посмішку. І його теж.
Вони розмовляли й далі. Розмовляли вже довгий час, роблячи паузи, беручи глибоко дихання, обмінюючись усмішками.
— Слухай, ти якась дивна, — розреготався Даниїл. — У тебе хвостика нема, чи якогось шостого пальця на нозі?
— Ні, але коли я народилась, то в мене було світле волосся і блакитні очі. Десь до трьох років все змінилось.
Він приголомшено поглянув на її темне волосся і карі очі.
— Ти таки дуже незвична.
«Коли вона народилась, то в неї було світле волосся і блакитні очі».
Вони розмовляли вже довгий час.
— Повірте, мені про вас відомо дуже мало.
Війт був худорлявим чоловіком із інтелігентною бородою.
— Але про Орден ви наш знаєте?
Захар стояв посеред кімнати, заклавши руки назад. Його постать випромінювала впевненість.
— Тільки те, що він таємний. І…
Війт затнувся, знервовано потираючи бороду.
– І що? — натиснув чужак.
– І про вашу діяльність я нічого не знаю.
— Невже? Зовсім нічого? Зрештою, ви хотіли сказати щось інше.
Сільський голова вхопив зі столу чорнильницю і став крутити її в руках. Врешті він видушив:
– І те, що ви пов’язані із Гільдією Чистих.
— Боюсь, чутки можуть бути сильно перебільшені, — хмикнув Захар. — Та ви не переживайте так — ми скоро поїдемо. І те, скільки ми тут пробудемо, в немалій мірі залежить від вашої допомоги.
Війт зітхнув.
— Що від мене потрібно?
— Нічого, — голос чужака звучав рівно і заспокійливо. — Ми прийшли по Нечисту Силу.
Худорлявий чоловік ще енергійніше обхопив чорнильницю тонкими пальцями.
— Але ж Часи Загрози минули.
— Минули, та не зовсім, — ухилився Захар. — Я все поясню.
Чоловік наблизився до столу. Погляд його невимушено блукав по кімнаті, раз-по-раз перечіпляючись через персону війта.
— У кожному селі залишилось по одному представнику Сил, по одному створінню, що увібрало у себе рештки Нечисті. Наше завдання — знищити їх, щоб покінчити з цим раз і… надовго. У кожного з таких тварюк є своє Місце Сили, звідки вона черпає… зрозуміло що. Так ось, найпевніший спосіб — зруйнувати це місце. Тоді недовго залишиться чекати, поки істота сама не сконає.
Сільський голова насупився, відклав чорнильницю і вхопив якийсь стос паперів.
— Мушу вас попередити: скоро можуть виникнути неприємні випадки. Нечисть вже знає про наш приїзд. Вона буде діяти, захищатися, провокувати населення. Попередьте людей, щоб були обережними. Заспокойте їх. Зараз це дуже важливо, бо хтось може з дурості заважати нам.