З того часу я виховувався певною мірою на інтерактивних освітніх програмах ОАЗи, до яких кожна дитина мала безкоштовний доступ. Великий шмат свого дитинства я провів тиняючись по змодельованій у віртуальній реальності вулиці Сезам, співаючи пісні з дружніми Маппетсами та граючи в інтерактивні ігри, які навчили мене ходити, говорити, додавати, віднімати, читати, писати та ділитись цим з іншими. Освоївши ці навики, я досить швидко відкрив, що ОАЗа також була найбільшою у світі громадською бібліотекою, де навіть така злиденна дитина як я мала доступ до кожної книги коли-небудь написаної, кожної пісні коли-небудь записаної, та кожного фільму, телешоу, відеогри та твору мистецтва коли-небудь створеного. Зібрані знання, мистецтва та дивовижі всієї людської цивілізації були там і чекали на мене. Але отримання доступу до цієї інформації виявилось палкою на два кінці. Тому що саме тоді я дізнався правду.
Не знаю, можливо, ваш досвід відрізнявся від мого. Для мене рости людською істотою на Землі в двадцять першому столітті було, м’яко кажучи, ніби удар у щелепу.
Найгірше в тому, щоб бути дитиною, те, що ніхто не казав правду про моє становище. Насправді, вони робили точно навпаки. І я, звичайно, їм вірив, тому що був лише дитиною і нічого не знав. Тобто, заради Бога, мій мозок навіть не виріс до нормального розміру, то як мені було знати, що дорослі мене обдурюють?
Тож я проковтував всі середньовічні нісенітниці, якими мене годували. Минув деякий час. Я трохи виріс, і поступово почав розуміти, що, відколи я вийшов з утроби матері, майже всі брехали мені майже про все.
Це було тривожним відкриттям.
Через це в дорослому віці в мене були проблеми з довірою.
Я став усвідомлювати огидну правду, як тільки-но почав досліджувати безкоштовні бібліотеки ОАЗи. Факти були прямо там і чекали на мене, заховані в старих книгах, написані людьми, які не боялись бути відвертими. Художники, вчені, філософи та поети, багато з яких вже давно померли. Читаючи залишені ними слова, я почав нарешті отримувати контроль над ситуацією. Моєю ситуацією. Нашою ситуацією. Те, що більшість людей називає «людським становищем».
Це не були хороші новини.
Хотів би я, щоб хтось розказав мені усю правду відразу, як тільки я був достатньо дорослим, щоб її зрозуміти. Якби ж хтось просто сказав:
— Слухай, Вейд, ти є тим, що називають «людиною». Це досить розумний вид тварин. Як і всі інші тварини на цій планеті, ми походимо від одноклітинного організму, який жив мільйони років тому. Це відбувається в ході еволюції, згодом ти дізнаєшся про неї більше. Але, повір мені, саме так ми насправді тут з’явились. Докази цьому є повсюди, поховані в каміннях. Та історія, що ти чув? Про те, як ми були створенні надзвичайно могутнім хлопцем на ім’я Бог, який живе на небі? Повна дурня. Все, що стосується Бога, насправді є стародавньою казкою, яку люди переповідають одне одному тисячі років. Ми все вигадали. Як Санта-Клауса чи Великоднього Кролика.
— О, до речі… Санта-Клауса чи Великоднього кролика не існує. Також брехня. Вибач, малий. Змирись.
— Тобі, мабуть, цікаво, що трапилось до твоєї появи. Страшено багато речей, насправді. Відколи ми еволюціонували в людей, все стало значно цікавішим. Ми дізнались, як вирощувати їжу та одомашнювати тварин, тож нам не доводилось витрачати весь час на полювання. Наші племена збільшувались, і ми поширились по всій планеті як нестримний вірус. Тоді, після кількох воєн між собою через землю, ресурси та вигаданих богів, ми зрештою організували наші племена в «глобальну цивілізацію». Але, якщо чесно, вона не була такою вже організованою чи цивілізованою, і ми продовжували воювати одне з одним. Але ми також опанували науку, що допомогло нам розвинути технології. Як для зграї лисих мавп нам насправді вдалось винайти кілька досить неймовірних речей. Комп’ютери. Медикаменти. Лазери. Мікрохвильові печі. Штучні серця. Атомні бомби. Ми навіть посилали кількох хлопців на Місяць і повернули їх назад. Ми також створили глобальну мережу зв’язку, яка дозволяє нам розмовляти одне з одним по всьому світу весь час. Доволі вражаюче, чи не так?
— Але тут починаються погані новини. Наша глобальна цивілізація мала велику ціну. Нам потрібна була ціла купа енергії, щоб її побудувати, і ми отримали цю енергію спалюючи викопне паливо, яке утворюється з мертвих рослин та тварин, похованих глибоко в землі. Більшу частину цього палива ми використали ще до твоєї появи, тож його вже майже не залишилося. А це означає, що ми вже не маємо достатньо енергії, аби наша цивілізація функціонувала як раніше. Тому нам довелось скорочувати споживання. Видатний час. Ми називаємо його Глобальною енергетичною кризою, і вона триває вже досить довго.