Діоніс узяв гральну карту, згорнув її, й вона перетворилась на пластиковий прямокутник. Кредитна картка? Ні. Посвідчення для служби безпеки.
Він клацнув пальцями.
Повітря обгорнулося довкола нього коконом. Потім містер Д. перетворився на голограму і розвіявся по вітру, залишивши після себе лише запах свіжого винограду.
Хірон усміхнувся до мене, але вигляд у нього був стомлений та напружений.
— Сідай, Персі, будь ласка. І ти, Гровере.
Ми присіли.
Хірон виклав свої карти на стіл — виграшна комбінація, якою він не скористався.
— Скажи мені, Персі, — сказав він, — яке враження справив на тебе той собака з пекла?
Лише згадка про цю потвору змусила мене здригнутися.
Можливо, Хірон хотів, щоб я відповів: «Та ну, все це дурня! Я такими песиками снідаю», — але я не хотів брехати.
— Він налякав мене, — чесно відповів я. — Якби ви його не застрелили, я б загинув.
— Ти зустрінеш ще страшніших монстрів, Персі. Набагато страшніших, перш ніж завершиш усе.
— Що завершу?
— Свої пошуки, звісно. То ти берешся за цю справу чи ні?
Я швидко глянув на Гровера, який схрестив пальці.
— Але ж, сер, — сказав я, — ви досі так і не пояснили мені, у чому вони полягають.
— Ну, це найскладніше, якщо детально, — скривився Хірон.
Долиною знову пролунав грім. Грозові хмари вже майже сягнули лінії прибою. Наскільки я міг бачити, море й небо злилися в одну велетенську хвилю.
— Посейдон і Зевс, — сказав я. — Вони б’ються через щось дуже цінне… щось, що було вкрадене.
Хірон і Гровер перезирнулися.
— Як ти дізнався про це? — Кентавр підкотився до мене ближче.
Я мимохіть зашарівся. Ох, як би мені хотілося припнути свого язика.
— Погода від самого Різдва була такою дивною, ніби небо й море б’ються між собою. Потім я говорив з Аннабет, і вона сказала, що випадково підслухала щось про крадіжку… А ще… мені снилися такі сни.
— Я знав це! — вихопилося в Гровера.
— Замовкни, сатире, — наказав Хірон.
— Але це його пошуки! — Гроверові очі палали від хвилювання. — Так повинно бути!
— Лише Оракул може ухвалити остаточне рішення. — Хірон провів рукою по своїй колючій бороді. — І тим не меш, Персі, ти маєш слушність. У твого батька із Зевсом трапилась найбільша сварка за кілька останніх століть. Вони б’ються за дещо дуже цінне, що було вкрадене. Точніше, через жезл, що викрешує блискавки.
— Через що? — нервово реготнув я.
— Не сприймай це так легковажно, — попередив Хірон. — Мова не про якусь там обгорнуту фольгою дурничку, якою ви гралися у молодших класах. Йдеться про двометровий бронзовий циліндр найвищого небесного ґатунку, оздоблений з обох кінців божественними вибуховими речовинами.
— Овва!
— Жезл Зевса-повелителя! — виголосив Хірон, розпалюючи себе. — Символ його влади, з якого були скопійовані решта жезлів, які стріляють блискавками. Перша зброя, виготовлена циклопами для боротьби з титанами, жезл, що вразив блискавкою вершину гори Етна й скинув Кроноса; жезл повелителя, у порівнянні з яким усі ваші водневі бомби виглядають просто пукавками!
— І він зник?
— Його вкрадено, — уточнив Хірон.
— Чим?
— Ким, — виправив мене Хірон, який ніколи не залишав ролі вчителя. — Тобою.
У мене буквально щелепа відвисла.
— Принаймні так вважає Зевс. — Хірон підняв руку. — Під час зимового сонцестояння на останній нараді богів Зевс посварився з Посейдоном. Привід був як завжди нікчемний. «Мати Рея завжди любила тебе більше!», «Повітряні катастрофи завжди більш видовищні, аніж корабельні аварії!» і тому подібне. Після чого Зевс виявив, що його жезл зникнув. Поцупили з тронної зали просто у нього з-під носу. Зевс тут-таки звинуватив у крадіжці Посейдона. Тепер слухай: бог не може просто забрати в іншого бога символ верховної влади. Це заборонено давніми божественними законами. Але Зевс переконаний, що твій батько підмовив зробити це когось із героїв.
— Але я не…
— Будь терплячий і вислухай, хлопче, — мовив Хірон. — Зевсова підозра не позбавлена глузду. Циклопи-ковалі перебувають на самому дні океану, що дозволяє Посейдонові певним чином впливати на тих, хто викував жезл його брата. Зевс вважає, що Посейдон поцупив жезл повелителя і наказав циклопам потайки виготовити цілий арсенал незаконних копій, завдяки яким збирається скинути Зевса з трону. Зевс не до кінця був упевнений лише в тому, кого саме з героїв Посейдон обрав, щоб вкрасти жезл. І ось Посейдон відверто визнає тебе своїм сином. Ти був у Нью-Йорку на зимових канікулах. Ти міг легко дістатися на Олімп. Коротше, Зевс вважає злодієм саме тебе!