Сьогодні можемо говорити про цілком реальні успіхи, осягнуті жіноцтвом, зокрема моєї країни, щодо звільнення від цього перестарілого ловеласа.
Маю тут на увазі передусім юридичну розбудову самого поняття «зґвалтування», до якого нині цілком слушно залічуємо також будь-яку спробу чоловіка ввійти у статевий контакт із жінкою, якщо ця спроба відбувається з ініціативи не жінки, а чоловіка (або і жінки, і чоловіка). Не в міру старанні прислужники пана Рh, ці останні могікани, згідно з деякими нашими законами, нині можуть бути притягнуті до суду і, як у давні часи бандит Немирич, порубані на кавалки, навіть у випадку, якщо їхня жертва сама нібито намовляла їх до статевої злуки, насправді перевіряючи тим самим їхню стриманість, якої ті не виявили. Кілька показових і вельми успішних судових процесів сприяли тому, що наші чоловіки дедалі рідше спокушаються під’юджуваннями пана Ph і вершину фізіологічних насолод шукають не всередині жіночого тіла, а всередині пивного кухля!..
Голос Шалайзер робився все нервовішим, адже цілком виразно поставала перспектива недоговорити.
Ніхто й не зауважив, коли саме, в яку мить і після яких слів доповідачки, а також з якого і з чийого боку полетіла перша книга — поважний томище in quarto. Це однак послужило сиґналом для розгортання в часі і просторі цілої баталії. Книг під руками, на щастя, було так багато, що вже через лічені хвилини вони встелили собою все навколо. Інші книги й далі носилися, наче бомби, в повітрі, вибухаючи грибами п’ятсотлітньої пилюки і розсипаючись на аркуші, сторінки, слова, літери.
— Я скажу, я все одно скажу! — погрозила вона відьомським пальцем у бік підбуреної авдиторії. — Я змушу вас дослухати цю гірку правду! Я змушу вас мене вислухати! Пане секретар, я вимагаю порядку… Замовкніть, bastards! Від’єднані від чоловіків члени… живуть власним життям… Ми не потребуємо мати їх укупі! Пане Даппертутто!.. Kiss my ass!.. Ми маємо потребу користуватися ними, коли нам захочеться, ясно?.. Тобі теж ясно, ти?.. Fuck yourself!.. Тисячолітня драма Червоної Шапочки чекає своєї остаточної розв’язки в новому тисячолітті!.. Зґвалтована Вовком Червона Шапочка… Я плюю вам у пики!.. Червона Шапочка вибирає сама! Go to hell, you, shitass!.. Вона виходить на добрий шлях! Ви станете свідками власного непотребства… Майбутнє не за вами!.. Скажеш це своїй бабці!.. Свині! Якщо вже й запліднення, то штучне!.. Та ніхто з вас не зрівняється… їх виготовляють — заткайся, ти, mother-fucker, — їх виготовляють із замінників ґуми!.. Ідіть геть! Заберіть свої pricks! Пане секретар, я востаннє прошу… Геть від мене!.. Дорогу Червоній Шапочці!
Злютовані гості семінару перейшли до рішучого наступу і, користуючись також попільничками, плювальницями, бронзовими статуетками та підсвічниками, почали жваво тіснити люмпенізованих прибічників Лайзи Шейли до протилежних, швидко порожніючих стелажів…
Як добре, що саме в цей час, час розбрату і ненависті, Станіслав опинився поруч з Адою і, взявши її за руку, просто-таки видер назовні, за межі, геть. І щойно там, ніким не бачених, ми їх зараз покинемо, і хай їм щастить!
Говорити далі не було вже зовсім ніякої змоги. Перформенс вийшов на славу. Демонстративно натягнувши на голову червоний мохеровий берет, Лайза Шейла Шалайзер зійшла з подіюму і цибато покинула приміщення.
Слідом за нею полетів із вибаченнями, весь у тютюновій паволоці[48], Даппертутто. Але пристрасті серед слухачів усе ще кипіли. Окремі астролябії, попільнички та чорнильниці все ще літали над столом. На щастя, ні Ади, ні Перфецького не було в цьому гармидері, кінець якому врешті поклав, підвівшись і спираючись на колони правнучок, старий як світ Леонардо ді Казаллеґра.
— Дискусії, здається, вже не потрібно, — прокректав і по цих словах знову замовк на ближчих пару годин.
(14)
csxt-dl